Сайт «Високий Вал», «Ера-ФМ» продовжують соціально-освітній спецпроект за підтримки національного телеком-оператора «Київстар».

Ми запрошуємо вас у цікаву мандрівку «#ВКраїна: сіверські хроніки Довженка»

Творчий доробок нашого земляка Олександра Довженка відомий в усьому світі.

Кіношедевр «Земля» увійшов до десятки кращих кінокартин усіх часів і народів. І саме рідна Чернігівщина надихала митця!

Кожні 14 днів упродовж березня-травня читачі порталу «Високий Вал» та слухачі радіо «Ера-ФМ» матиму2ть можливість познайомитись з унікальними матеріалами, які наша редакція по крупинкам збирала Сіверщиною про Олександра Довженка. Реалізація цього патріотичного проекту стала можливою завдяки підтримці нашого соціального партнеру проекту «Київстар», який і допоміг здійснити подорожі Сіверщиною.

Наші журналісти, в пошуках унікальної інформації, об’їхали Сосницьке Придесення – місця, де народився, зростав і творив геній кінематографу Олександр Довженко. Ми поспілкувались з чималою кількістю фахівців і зібрали для вас багато цікавого.

8 квітня виповнилося 85 років від дня виходу на екрани фільму Олександра Довженка «Земля». Йому судилося стати знаковим у творчості Олександра Петровича, візитною карткою його творчості, перлиною світового кіно… і одним із найбільших розчарувань митця, за яке його цькували радянські пропагандисти.

«Земля»: від ідеї до втілення

«Про роботу над фільмом дізнаємося від самого Довженка з його щоденникових записів, вірніше з рукописної копії записів, що зберігалася у архіві музею кіностудії імені Довженка і були опубліковані Сергієм Тримбачем у його  книзі «Олександр Довженко: Загибель богів», розповідає головний зберігач фондів Сосницького музею Олександра Довженка Оксана Плотник.

За її словами, 6 травня 1929 року Довженко прочитав в газеті  маленьку замітку про загибель сільського комсомольця, що проклав на полі першу борозну і був убитий куркулями. «Ночью думал о его судьбе. О его похоронах. Гроб на плечах крестьян. Яблоки касаются его мертвого лица».

Розпочав роботу над сценарієм з епізоду смерті діда. «Умирает, а вокруг плоды осени – яблоки, груши. Не знаю, будет ли сценарий, но я все время о нем думаю».

Це було 10 травня, а 17-го він пише: «Написал уже основу сценария. Не могу найти названия к будущему фильму».

Він навіть прочитав сценарій перед знімальною групою і пообіцяв премію тому, хто придумає назву з одного слова. Він не визнавав багатослівних назв, вважав, що одне слово повинно висловлювати всю суть кінофільму.

Та назву придумав сам. «Земля» и только «Земля». Ясно, точно и конкретно».

І якщо оглянути Довженкову фільмографію, то дійсно, лише три його художні фільми мають назви з двох слів «Ягідка кохання», «Сумка дипкур’єра», «Поема про море»; всі інші з «ясними і точними» найменуваннями : «Звенигора», «Арсенал», «Земля», «Іван», «Аероград», «Щорс», «Мічурін».

Для зйомок фільму група виїхала в село Яреськи Шишацького району на Полтавщині. В цьому селі, славному своєю красою, Олександр Петрович уже знімав фільм «Звенигора». А вперше потрапив митець сюди завдяки художнику Василю Кричевському (у Яреськах мав дачу рідний брат Кричевського Федір), коли шукав натуру для зйомок «Звенигори» і ніяк не міг знайти підходящої місцевості... 

Цей край зачарував Довженка красою природи і добрими, щирими людьми. Тут він знімав не лише «Звенигору» та «Землю», а й епізоди фільмів «Іван» та «Щорс».

Що стосується підбору акторів, то на ролі Василя, Хоми, діда Семена актори були визначені одразу ( ними стали Семен Свашенко, Петро Масоха та Микола Надемський відповідно). А на роль батька Василя Опанаса Трубенка Довженко запросив місцевого актора-аматора з сусіднього села Ромен, який за професією був пічником, а «для душі» брав участь у драматичному гуртку.

В документальній повісті Василя та Ванди Лисів «Довженко в Яреськах», основаної на спогадах жителів цього села,  говориться, що Довженко після перегляду в сільському клубі вистави « Глитай, або ж Павук» звернув увагу на актора, що грав роль Павука. Він згадав, що знімав його в масовій сцені серед гайдамаків у «Звенигорі» і запросив на бесіду.

«Сидячи у світлиці Корсуна (Костянтин Корсун, брат Федора Корсуна, в якого Довженко квартирував) за столом навпроти Степана Шкурата, Довженко уважно розглядав свого співрозмовника. Високий, кремезний. Руки, як весла, а кулаки, мов цеглини. Випукле надбрів’я, глибоко занурені вуглинки-очі.

Виділявся Шкурат широкими плечима і дужим басом. Усе, що притягувало Довженка в людях, було в Шкурата: сором’язливість, духовна чистота, природний такт, гумор і працелюбність.» На той  час Степану Йосиповичу було вже 50 років і не було досвіду роботи перед камерою. Але режисер розгледів у ньому талант актора-трагіка і крім «Землі» зняв у фільмах «Іван», «Аероград», «Щорс».

Чомусь була проблема з роллю попа, ніяк не могли знайти актора. Оператор і помічник режисера Лазар Бодик їздив аж у Москву і привозив театрального актора Володимира Михайлова-Лопадіна.

Що стосується однієї із головних жіночих ролей – сестри Василя Наталі, то її зіграла тоді молода і перспективна акторка Олена Максимова. Загалом у її доробку понад 80 кінокартин та звання заслуженої артистки РСФРР.

Та до історії радянського кінематографу вона увійшла не завдяки цьому, а одному із епізодів «Землі», де вона зіграла повністю оголеною. І це у 1930 році, за часів Сталіна!

Щоправда, радянський глядач цих кадрів так і не побачив, їх, як і багато інших не пропустили цензори. Вже після завершення Другої світової при створенні Держфільмфонду СРСР знайшли нецензуровану версію «Землі», яка дуже близька до оригіналу і містить, певно, першу і одну із небагатьох у радянському кінематографі еротичних сцен.

Оголена сцена Олени Максимової. Певно, перша у Радянському Союзі

Також у фільмі в ролі сестри Василя зіграла і дружина Довженка Юлія Солнцева.

Незмінними провідником і помічником у цій подорожі стане http://vkraina.com – унікальне інтернет-зібрання давніх європейських мап нашої країни.

ПРИМІТКА: Весною 2014 року українцям безкоштовно став доступний ще й мобільний додаток Vkraina для Windows 8 та Windows Phone 8.

Посилання на Vkraina у AppStore: http://bit.ly/WnkCnW.

Посилання на Vkraina у Google Play: http://bit.ly/1lEPf4e.

До речі, населені пункти Сіверського краю, пов’язані з народженням та дитячо-юнацькими роками Олександра Довженка, можна знайти на стародавніх картах на сайті http://vkraina.com.

Зйомки в основному проходили в Яреськах. З  серпня знімали в Києві: в Голосієві, в Китаєво, в деяких селах під Києвом. У вересні їздили на зйомки в Сухумі, де ще стояла літня погода. Потім знову до Києва.           

Цікаво, що до Сашка приїздив у гості з Сосниці його батько «Я показал ему незаконченную копию «Земли». Он спросил меня «Это все сделал ты?» – и заплакал», –  записав Довженко у щоденнику.

Кінофільм «Земля»

Між колективізацією та буржуазним націоналізмом: про що хотів сказати Довженко

Початок колективізації на селі. Навкруги багата, пишна природа. Іде одвічний кругообіг життя. В саду помирає добрий дід Семен. Помирає тихо і спокійно. Поряд малюк грається яблуком. Життя продовжується, і ніщо не порушує його звичного ритму. Але молодь села хоче жити по-новому: купити трактор, організувати артіль і працювати разом. На чолі молоді – онук діда Василь. Його батько Опанас не підтримує сина.

Та колгосп виникає. В село приїздить трактор, переорюються куркульські межі. Куркульський син Хома підстерігає Василя вночі, коли той повертається з побачення і від надміру почуттів танцює гопак, і підступно вбиває його. Ховають Василя всім селом, без попа. Після цього селяни сприймають новий лад. Мати Василя народжує дитину.

Народжується нове життя в родині Трубенків, і в селі, і в усій Україні. – так у декількох абзацах можна описати зміст фільму «Земля». «Та за сухим описом сюжету є набагато важливіші деталі, які дозволяють глибше зрозуміти, що нам хотів сказати митець», -  говорить Оксана Плитник.

Характерною для цієї роботи режисера є усвідомлення України як земного раю. Самі зйомки розпочинаються не із опису головних героїв, а із нагадування про багатство нашої землі: яблука у садах, жито, соняшник у полі... Звідси і спокуса за будь-яку ціну отримати таку родючу землю.

У боротьбі за неї, як виявляється, не має значення навіть людське життя.

Весь світ облетіли Довженкові яблука, облиті дощем, прекрасні поля, що хвилюються під вітром, красива дівчина з одухотвореним обличчям біля квітучого соняшника, картина літньої місячної ночі, танок закоханого парубка. Крім того, фільм сповнений метафор, що викликають філософські роздуми про життя і смерть, про вічність.

Нищівна критика у СРСР і світове визнання «Землі»

Що ж викликало обурення критиків? Адже у фільмі йдеться про перемогу нового ладу, засудження куркулів, прийняття нових законів, навіть заперечення існування Бога вустами згорьованого батька, що втратив сина, віра в світле майбутнє.

Довженка звинуватили в буржуазному націоналізмі, надмірному натуралізмі, преклонінні перед природою.

Олександр Фадєєв, Всеволод Пудовкін і, нарешті, Дем’ян Бєдний не повірили в щирість Довженка. На їх думку, він показав старе куркульське село таким багатим, ситим і задоволеним, що незрозуміло, навіщо селянам прагнути до чогось нового, навіщо трактор, навіщо вбивати одне одного?

І вони, певним чином, мали рацію. Як відзначає відомий український кінокритик Сергій Тримбач: «Його фільм – і з плином часу це ставало все очевидніше – оповідав не про колективізацію, а про чар космічних гармоній, про естетичну красу землеробського міфу. Про те, що Відродження нації і людства може здійснитися тільки тоді, коли повагаються закон природи і буття.

Ось міркування Дем’яна Бєдного у фейлетоні «Філософи»:

«Земля»  – кулацкая кинокартина.

На ней показана нам Украина

Кулацки-румяная,

Сытая, пьяная,

Дебелая, прочная,

Нарядная, сочная…».

«Грязный трактор тут выдумка. Так. Привходящая.

А жизнь настоящая,

Жизнь вечная – вот:

Беременной бабы живот,

Поле ржаное,

Яблочко наливное,

Подсолнух, арбуз на бахче…

А не трактор в горячей моче…

І ще один нищівний кпин від радянського пропагандиста. Мова про сцену, коли в тракторі закінчилась вода і хлопці знайшли вихід – заповнили радіатор власною сечею.

«Раптом комусь спало на думку:

 – А ми, товариші, пива напилися в місті?

Напилися!

Напилися!

Напилися!

(І все на їхніх обличчях написано!)

– Так чого ж вам, хлопці, думати? Хай рятує ідею наша пивна підзарядка!

Інша сцена, про яку ми вже розповідали раніше – метання оголеної нареченої Василя у відчаї після його смерті.

Из картины «Земля» оголение

Распалившейся девушки – вон!

Безобразное «орошение»

Опозоренье трактора – вон!

Гопак на три четверти – вон!

Ці сцени були вилучені з фільму:

Фейлетон Дем’яна Бєдного у віршах «Філософи» вразив Довженка так, що він, як сказано в Автобіографії, «буквально посивів і постарів за кілька днів. Це була справжня психічна травма». А тут виявляється, що критика фільму розпочалася ще до його створення.

В записі Довженка від 23 травня 1929 року читаємо: «Зашевелились критики. Что-то промелькнуло в газетах, пытаясь уничтожить еще не осуществленный замысел».

На екрани фільм вийшов у скороченому «відцензурованому» вигляді. Та вже за декілька днів після прем’єри його заборонили до показу у Радянському Союзі. Засмучений Довженко разом із Юлією Солнцевою виїхали за кордон.

Ось що Довженко писав напередодні поїздкт у листі Сергію Ейзенштейну: "Можете ви разом з товаришами, або з Чапліним, або ще з ким-небудь виписати мене - страшно подумати - в Голлівуд хоча б на один місяць, надіславши мені візу. Я не знаю мови, але я все побачу, Сергій Михайлович. Мені дуже хотілося б запропонувати Чапліну один мій сценарій. Якби він йому і не підійшов, він міг би знайти в ньому для себе кілька цікавих речей. У нас в цей час ставити його не можна ". Є свідчення, що Чарлі Чаплін (125 років з народження якого, до речі, виповнилося цього року) високо цінував творчість українського режисера і в одній зі своїх промов сказав, що "слов'янство поки що дало світові кінематографії одного творця - мислителя і поета, Олександра Довженка ".

У Європі фільм набуває неабиякого розголосу. Свідченням цьому - «Земля» із шаленим успіхом демонструється у Берліні, Лондоні й Парижі, а після прем’єри фільму на Венеціанському кінофестивалі Довженка називають «Гомером кіно»…

…У 1958 році, за два роки по смерті митця, в результаті міжнародного опитування критиків бюро  по історії кінематографії на Брюссельській всесвітній виставці фільм «Земля» було визнано (серед дванадцяти світових фільмів) «кращим фільмом усіх часів і народів». Причому, витвір Довженка був єдиною із всіх «німою» кінокартиною.

Про переживання, духовні тривоги Довженка, у тому числі й під час створення фільму «Земля», ви дізнаєтесь із матеріалу, присвяченого щоденнику нашого видатного земляка. Він з’явиться на сайті Високий Вал вже за 14 днів. Слідкуйте за анонсами на радіо «Ера-ФМ»!