Високий Вал (VAL.UA) – найстарше онлайн-видання Чернігова, засноване ще 2001 року Олегом Головатенко. Неодноразово сайт було визнано найвпливовішим ЗМІ Чернігівщини. Останні два роки над проектом працює нова команда, нам вдалося сформувати потужний колектив журналістів та операторів. Творчий напрямок видання нині очолює головний редактор Юрій Михуля.
На сьогоднішній день, середня відвідуваність сайту складає близько 10 000 унікальних користувачів на добу. Спільнота «Високого Валу» у Facebook - налічує близько 14 000 підписників. Це одні з найбільших показників серед чернігівських медіа. Улітку 2018 року ми відновили випуск однойменної газети.
11 листопада 2018 року розпочався новий етап в розвитку нашого ресурсу – ми оновили дизайн сайту та запустили мобільну версію. Цим самим зробили VAL.UA максимально зручним для читачів. Разом з цим ми змінюємо і наповнення сайту.
"Високий Вал" відкритий до співпраці з журналістами та зацікавленими у поширенні інформації медіа структурами.
З повагою, керівник проекту «Високий Вал» Артем Євминець
Наші координати:Ежедневно под пулями - привычное дело
Хотя семья Владимира Вильховика была далека от религии, но мальчик сам с детства бегал к церкви и в вере своей не сомневался. Мечтал стать сварщиком и, как тогда велось, военным или моряком. Но судьба сложилась по-другому. Получил профессию наладчика холодильно-компрессорных машин в техникуме. А потом пошел служить в армию.
- Мой призыв был раз за месяц до ввода советских войск в Афганистан. Одной из первых туда попала Витебская дивизия. Я тоже был в ВДВ, «учебку» проходил в Литве, но мы знали, что лучших распределят туда. Поэтому уже 5 мая 1980-го я был в Кабуле, - вспоминает Владимир. - Когда вышли из самолета, едва стояли на ногах - перепад высот сказался, жара. Времени прийти не было - сразу к службе. Попал в боевой батальона выполнял задачи по всему Афганистану. Быт, как на войне, - скромный. У нас не было матрасов, простыней, полгода даже мест не было - сбивали какие-то нары из ящиков от снарядов. Зато оружие всегда была при себе и наготове. Одним словом, полевые условия: котелки, вши и все, что с этим связано.
Батальон Владимира Вильховика не просто так назывался боевым. Для тех, кто доставлял воинам боеприпасы или еду из дивизии, даже переночевать в этом лагере - было, как побывать в боевых действиях. Сами же солдаты даже перестали замечать постоянный обстрел.
- Душманы начинали обстрел ежедневно от 16.30 где-то и пока не начнет светать. Если на полчасика опоздают, то нам уже даже вроде чего-то и не хватает. Пули постоянно свистели над палатками, как рой мух. Для нас это было, как фон, - говорит мужчина.
Многие из той войны человек, как и все воины, рад был бы просто забыть, вычеркнуть из памяти. Но так не получается: то отпустит, то опять нахлынут воспоминания. И только теплая память настоящую боевую дружбу успокаивает.
- Какие радости на войне? Как-то стояли с товарищем на посту. Он пробрался на кухню к своему земляку и раздобыл нам буханку хлеба на двоих и сахара. Вот и радость. Радость была, когда раз в десять дней получали сгущенное молоко и сразу залпом его выпивали. Вспоминаю, как три дня был на грани смерти - заболел лихорадкой. А парень из Дагестана меня выхаживал, как ребенка. Между учениями бегал на кухню к землякам, принимал чай, охлаждал его в течение под нарами и поил меня. Это была настоящая дружба, - вспоминает «афганец».
На службе бывало разному: приходилось и раз двадцать за месяц сидеть в засадах. А в дни Олимпиады в Москве батальона пришлось участвовать в очень широкомасштабных боевых действиях. Но Бог хранил Владимира, и муж целым вернулся домой. Однако тяжелые испытания ждали уже после войны.
- Труднее было приехать домой и увидеть своих одноклассников, товарищей, которые были в Союзе, веселых и беззаботных. Тогда, в 81-м, если и показывали Афганистан, то лишь как мы цветы сажаем. А я приехал оттуда голодный, с вшами. Этот контраст очень бил по психике. Многие наши товарищи сломалось, - вздыхает отец Владимир.
Жизнь не сразу с войны привело Владимира в служении Богу. Сначала работал слесарем на заводе, потом клал кафель. Но ходить в храм не прекратил. Крестился в 27 лет. А однажды пришел договариваться о собственном венчании. В то время человек только переехал в Чернигов, еще не было ни прописки, ни работы. Вот настоятель и предложил ему нести послушание пономаря. Затем Владимир был рукоположен в диаконы, а затем - и в священники. Параллельно учился в Черниговском духовном училище и Киевской семинарии. Отец Владимир служит Богу уже более 20-ти лет. И все время продолжает молиться за своих товарищей - «афганцев».
«Если выживу - стану священником»
Такое обещание Богу дал под Кандагаром десантник Петр Квашнин, когда во время ожесточенного боя один за другим умирали его собратья, а на оружие надежды уже не оставалось. И обещание свое он выполнил. Более того, в построенном своими силами Свято-Николаевском храме в Чернигове субботам молятся и тех «афганцев», которым вернуться домой не суждено, и за тех, кого судьба спасла.
Семья Квашниным была верующая, поэтому Петр еще с детства ходил в церковь, хотя в Союзе это и не приветствовалось. Но, как и все советские мальчишки, мечтал стать кем угодно, только не священником.
- Мы были воспитаны в комсомоле. И еще в школе играли сценки о священниках и издевались. И я таким же был, - признается Петр Квашнин.
Но все изменила афганская война. К десантного подразделения специального назначения юноша попал почти сразу после призыва. Его группа должна была освобождать товарищей из плена, перехватывать и ликвидировать вражеские караваны с оружием, взрывчаткой и наркотиками, а также сопровождать военный транспорт.
- По несколько дней нам приходилось проводить в горах без пищи. Жара до 60 градусов. Воду часто приходилось пить из грязных арыков. Многие болел желтухой. Боевые действия в горах для нас, безусых солдат, были смертельными. В начало к душманам нередко попадали целые батальоны. Но самое важное - выполнить приказ. В трудные минуты нас спасала настоящая дружба. Ведь там, в чужой стране, мы все стояли друг за друга, - с теплом вспоминает собратьев отец Петр. - Кстати, в спецподразделении служили только украинская. Никто из нас не знал языка талибов. По мнению военных спецов, это предотвращало возможности измены в подразделении. Вообще, ловушек было очень много. Душманы - специфические люди. Когда они молятся, автоматы лежат рядом - забирай. Но только закончилась молитва, стреляют на поражение. Но и их можно понять - они защищали родную землю. Часто слышали от них: «Русский солдат, иди домой!"
А потом был бой, который изменил всю жизнь Петра Квашнина. В горном ущелье под Кандагаром десантники натолкнулись на вражескую засаду. Пули летели со всех сторон.
- Самое стало, когда закончились патроны, а враг продолжал обстрел, - вспоминает мужчина. - Надежды больше не было, поэтому обратился за помощью к Богу: «Господи, если спасешь мне жизнь, я посвящу его тебе»
В том бою погиб почти весь спецназ, но Петр остался жив.
Когда 15 февраля 1989 последние советские солдаты возвращались из Афганистана на родину, Петр Квашнин уже был в госпитале в Тбилиси. От гибели в одном из следующих боев его спас друг, который своим телом закрыл парня от осколков снаряда, который взорвался совсем рядом.
О своем обещании Богу Петр не забыл. Свое чудом спасенную жизнь он посвятил строительству храмов и молитвам за погибших. Свято-Николаевский храм, построенный по его инициативе и с помощью таких же «афганцев» - лишь третий в Украине в память о жертвах той войны. Поставить свечку за здоровье живых и за упокой погибших «афганцев» сюда приходят и сами бывшие военные, и их семьи. А сам отец Петр постоянно молится за своих боевых побратимов.
- Не хочу никаких льгот, только хочу, чтобы был мир на земле. Чтобы наши дети служили в Украину и имели будущее.
Ольга ЧИЖОВА
Газета "Чернігівські відомості"
Вранці 30 квітня росіяни з безпілотників поцілили по будівлі зернового складу в одному з сіл Новгород-Сіверської громади. Внаслідок влучання виникла пожежа, яку загасили рятувальники. Про це повідомляє поліція Чернігівської області у своєму каналі в Telegram. За інформацією поліції, люди не постраждали. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В НЕБІ НАД ЧЕРНІГІВЩИНОЮ СИЛИ ОБОРОНИ ЗБИЛИ КРИЛАТУ РАКЕТУ Поліцейські
Сім'ям загиблих через ракетний удар у Чернігові передали гроші, які зібрали Дорофєєва і Лебіга на благодійному стрімі
Ніжинець зберігав вдома незаконну зброю та боєприпаси. ФОТО
В небі над Чернігівщиною Сили оборони збили крилату ракету
У Мені велосипедист загинув під колесами легковика
30 апреля 2024
15:28Смертельна ДТП на Корюківщині: мікроавтобус зіткнувся із трактором. ФОТО
14:22Ніжинець зберігав вдома незаконну зброю та боєприпаси. ФОТО
13:33Mercedes Benz G-Class: ідеальний синтез стилю та функціональності
12:15У Варвинській громаді відремонтували шкільне укриття за майже 3 мільйони гривень. ФОТО
11:30На прикордонні Чернігівщини росіяни атакували будівлю зерноскладу. ФОТО
10:18Первый займ без высоких процентов на Finsfera
09:50У Мені велосипедист загинув під колесами легковика
29 апреля 2024
17:22На Чернігівщині 11 шкіл в 9 громадах запустять власні сонячні електростанції
16:30У Корюківському районі в Десні потонув чоловік
16:00Какой проходной балл на НМТ в 2024 году
15:25Вміст алкоголю перевищував норму у 10 разів та віз дитину поза кабіною: на Чернігівщині зупинили п’яного водія трактора
14:15В небі над Чернігівщиною Сили оборони збили крилату ракету
14:05Преимущества и недостатки популярных грузовых шин в Украине
13:33Сім'ям загиблих через ракетний удар у Чернігові передали гроші, які зібрали Дорофєєва і Лебіга на благодійному стрімі
12:2013-річна донька найстаршої породіллі Підвербної переїхала до нової родини у Чернігові
12:00Як вибрати стильні та надійні вхідні двері для вашого будинку?
11:19Ознак безпосередньої підготовки росіян до наступальних дій на Півночі України немає, – Сирський
10:17У Ніжині освятили Алею Героїв. ФОТОфакт
09:50Градирні - основний елемент для контролю температурного режиму в промислових процесах
09:25На Чернігівщині браконьєр за 74 рибини заплатить штраф на майже 120 тисяч гривень
26 апреля 2024
16:32Шукали цілу ніч рятувальники, поліцейські та кінологи: на Чернігівщині повернули додому двох зниклих дітей
15:15У Ніжині 23-річний водій на легковику збив велосипедистку на пішохідному переході: жінка в лікарні
14:22Внаслідок обстрілу росіянами села на Новгород-Сіверщині знищено приватний будинок
13:30Лечение озокеритом в Трускавце
12:22Великодній кошик 2024 вдарить по кишені: експерти порахували, скільки витратять українці
Смотреть больше новостейХто і як обирав драмтеатр у Чернігові місцем проведення зустрічі військових і виробників дронів у
Лікарні Донбасу, Дніпра та прифронтових регіонів отримали цінне медичне обладнання для порятунку
«Батьківщина» не підтримала насильницьку
У Чернігові п’яний водій намагався втекти від
«Батьківщина» вимагає запровадити мораторій на розпродаж землі до кінця війни – відповідний
З прикордонного обстрілюваного села поліцейські евакуювали родини пенсіонерів
У Ягідному нині ремонтують понад 20 будинків: утеплюють фасади і змінюють дахи
БФ «Надія» передав Державній прикордонній службі 100 fpv-дронів
Протитанковий рів, бетонні піраміди та ДОТи: які оборонні споруди будують на прикордонні
Юлія Тимошенко: Ми захистили людей від свавілля і відстояли принципи справедливої та ефективної
У Чернігові п’яний водій в’їхав в огорожу.
«День у Медійній Студії «MICS