Напередодні Водохреща 53-річна Раїса Пустовойт із села Горбове Куликівського району Чернігівщини стрибнула у 12-метровий вуличний колодязь. Хотіла втопитися. Залишилася жива, почала кликати на допомогу.
— Я несла святу воду до дочки, — розповідає 69-річна Віра Шульга. — Темінь. Чую: странні звуки із колодязя. Я до нього — замовкло. Поняла, що там людина. Кинулася до доньчиних сусідів, Сашу Коваленко позвала. Відро спустили, кричимо: ”Чіпляйся!”. Наче щось взялося. Крутнули кілька разів, а та людина знов шубовснула. Саша Коваленко з внучкою Вітою стали спинять автобус із Чернігова.
До криниці збіглися люди. Радилися, як витягати.
— Ніхто з наших мужиків і пасажирів не схотів. Шофер поліз. Таке добре дитя, все швидко зробив. Коли ліхтариком присвітили, побачили, що то Рая. Зразу сказала: ”Навіщо мене спасли?”. А чого ти кричала, питаємо. ”Пішла по воду, мене штовхнули”, — каже. А по яку воду? Відра ж дома.
Раїса Пустовойт не травмувалася, води не наковталася. Її відвезли до райлікарні.
— Працюю на маршруті Чернігів — Куликівка, — згадує водій Валерій Грицай, 33 роки. — 18 січня виїхав із Чернігова о 17.20. Заїхав у Горбово, темно. Тут на дорогу вискакують дві жінки, руки попіднімали, кричать: ”Там людина у колодязі потопає!”. Я за фонар і туди. Присвітив. Бачу, у воді жінка в шубі, розпласталася, руками старається зачепитися за стінки. Думаю, ще минут 5 і шуба намокне, вона піде на дно. Скинув куртку, обв’язався мотузком, опустив драбину. Глибина — дев’ять бетонних кілець, кожне по метру заввишки. А під ними до дна ще дерев’яний зруб. 5-метрова драбина майже вся пішла під воду, залишилися незатопленими чотири щаблі.
Опустився по пояс у воду. Холоду не відчував. Став тягти тітку, а вона важка — валянки і шуба накисли. Кричу їй: ”Держіться!”, вона мовчить. Перевалив її собі на коліно, обв’язав. Наверху люди зібралися, витягли. Пропонували мені переодягтися, зігрітися. Та я і так рейс затримував. Побіг у кабіну, роззувся. Штани вже на мені висохли.
— За 30 років роботи я вперше стикаюся з таким випадком, щоб жінка впала із 9-метрової висоти і не зламала шиї, — дивується Микола Постернак, завідувач неврологічного відділення. — Ні пневмонії, ні перелому, ні синців. Лише підозра на струс мозку.
— Наша Рая — нещасна жінка, — говорить Оксана Трикашна, Горбівський сільський голова. — Тиха, не п’яниця. П’ятьох дітей виростила — троє хлопців від першого шлюбу і по доньці від другого та третього. Як третій чоловік помер, зійшлася з Васею. Хороший чоловік, та подався у далекобійники і зник. Рая затужила. Діти її покинули. Тільки найменша, 17-річна Наташа приїздила, щоби пенсію забрати.
Улітку Раїса Пустовойт напилася отрути для жуків. Лікарі її врятували.
— Як суїцидницю її підлікували у психлікарні. Але все каже: ”Жить не хочу”, і все. Хата в неї добротна, з газом, а прийшла зима, батареї порозмерзалися. Голодна в холоді сидить. Діти між собою не спілкуються. Я зібрала їхні телефони, видзвонювала. Сини кажуть, матір їм не треба. Просила їх написати відмову від матері, щоб ми її прилаштували куди-небудь. Не пишуть.