Олігархи завжди ситі –
І при Льонях, і при Віті.
Чи приборка їх талант
Новоспечений гарант?

Вихід
(байка)
Якісь ці вівці дуже дивні,
Чекають кращого від влади.
Вовки ж, напевно, не за гривню
Всі боєм рвуться в члени Ради.
Чомусь всі діляться на класи:
Гуляє Щука у ставку,
В отарі – Вовк, бо любить м'ясо,
І Лис керує в курнику.
Та вихід дуже тут простий,
Щоб все омріяне збулося –
Притиснуть хижакам хвости,
Тоді і вівцям би жилося.

Ліки для дружини
(гумореска)
Робітник і два завскладу
Їхали з роботи,
Краще щоб травить баланду,
Всілися навпроти.
Ось Абрам хитро гаркавить
Сусідові Мойші,
Як він Софочку відправить
Лікуватись в Моршин.
Той схопивсь тієї ж миті,
Щоб похизуватись:
– Моя Софа на Гаїті
Буде лікуватись!
– Ну а ти, що скажеш, друже,
Чи жінку цінуєш,
Як твоя буде недужа,
Що запропонуєш?
Їм Іван, немов хитрує,
Так відповідає:
– А я сам свою лікую,
Бо ще силу маю.

Піклування
Народну підтримку придумала влада –
Віддати частину із вкрадених вкладів.
Та спершу подумати треба не раз,
Як немічним людям добратись до кас.
За тисячу гривень боки так намнуть,
Що й двадцять забракне здоров'я вернуть.

Демократичний геноцид
Нас не могла здолать природа.
Та вимираємо як вид –
Створили власному народу
Обранці наші геноцид.
Народ уже до злиднів звик,
В лещатах він тепер надійно:
На триста тисяч нас на рік
Недораховують постійно.

Кожному своє
Ми живемо, хто як зуміє –
Пристосувались за роки.
І кожен добре розуміє,
Що є багаті й бідняки.
Не раз хотіли всіх зрівняти,
Щоб всі однаково жили,
Доводилося й зброю брати,
Щоб землю бідним надали.
Багатих кидали за грати,
Для всіх була стаття єдина.
Страждала вся ВкраїнаFмати,
Як батько йшов супроти сина.
Та вгамувалися з роками,
Вже форма власності нова,
Тепер звемося всі панами,
Хоч Україна ледь жива.
Не буде краще нам ніколи,
Не допоможе навіть СОТ,
Як влада думає про бджоли
І забуває про народ.

Державна жінка
Вона була собі прем'єром
В країні, де бідують люди.
Тут, хто родився мільйонером,
Той так до віку ним і буде.
Її заплетена коса,
Охайно скручена змією...
Енергетичні чудеса
Вона лиша разом з сім'єю.
В роботі бачиться культура,
Дбайлива жінка, добра мати,
Тому ніяк прокуратура
Її не може упіймати.
Тягар державний на плечах,
Снаги потрібно мать багато,
Та дуже видно по очах,
Що президентом хоче стати.
Напевно, так воно і буде,
Так жити більш немає сили,
Ще жінку оберуть хай люди,
Бо сильну стать уже терпіли.

Зневіра
За владу бійки та скандали
Велику роблять людям шкоду.
Хто бився … ті не постраждали,
Синці дісталися народу.
Нікому вже немає віри.
Майдан та вибори – все марно.
Бо наші лідери без міри
Казну потягують безкарно.
А ми наївні сподівались,
Що хтось подбає і про нас.
Вони до влади добирались,
Щоб свій примножити запас.
За нашу пенсію й зарплату –
Це кожний лідер добре знає –
Не станеш напівдепутатом,
Як грошей крадених не має.
Тому народ так і бідує,
Що олігархів не спинив,
Знов різні фракції годує,
Ще й сім'ї їхні та кумів.

Важка проблема
Чомусь похмурі ходять наші люди,
Бо, видно, доля дуже не проста –
Сидять при владі злодії й іуди,
Що розп'яли Вкраїну, мов Христа.
І брешуть всі, що дуже чисті руки,
Що найдорожча їм ВкраїнаFмати,
Та проклинати будуть їх онуки,
Як прийде час борги всі повертати.
Чи Бог так дав, чи збій дала природа,
Що нація "прибацнута" така,
Якщо собі із цілого народу
Нормального не знайде вожака.
Не чути вже ні сміху, ані співу,
Тривожний піддуває вітерець.
Терпить народ спокійний всім на диво,
Та прийде час – увірветься терпець.