Українських землевласників – дурять. Ціна оренди родючих чорноземів у селян – мізерна.
Щороку тільки якихось двісті гривень за гектар. Винаймачі кажуть, урожаю немає – тому і платити нічим. Утім, це лише початок. Орендатори вигадали новий трюк. Підкуповують стареньких і беруть землі в довгосрочну оренду. Христина Шкудор знає більше.
4 гектари землі за мішок цукру. Такий земельний бізнес нині процвітає на Чернігівщині. Одні з найкращих світових чорноземів тут беруть в оренду майже задарма. 

У селі Вороньки назріла справжня земельна війна. Тут живе понад півтисячі крупних землевласників. У кожного селянина по 4 гектари родючого чорнозему. Люди здають його в оренду. За це щороку отримують вісімсот гривень. Але нещодавно ситуація змінилася. Орендар склав додаткові договори, за яким люди віддають землю практично у вічне використання з правом продажу. 

Бабуся Ганна самотня і заможна. А віддала свій чорнозем задарма. Підписала додаток до договору згідно з яким здає в оренду землю з правом передачі. 

Ганна, землевласниця: “Я малограмотна, я дурна. Не вмію читати. А вони що хочуть, те і роблять. І що це мені робити?” 

Така ситуація у селі склалася з кожним п’ятим землевласником. Люди кажуть - здебільшого підкуповують стареньких, котрі часом самі не розуміють, що підписують. Тому зібрали ініціативну групу порятунку, щоб захистити свої угіддя. Пані Валентина колишня очільниця села Вороньки. Каже - додатки до договору орендар підписує тільки з однією метою. Коли мораторій на продаж землі скасують, зможе забрати її собі. 

Валентина Шута, землевласниця: “Коли вони нам привезли нового інвестора, як кота в мішку, ніхто його не бачив зборів не було, а тепер підпиши додаток до угоди і тобі дадуть мішок цукру. Повезли по старих людях по селу, а люди вони не читають, там написано дрібним шрифтом, там може розібратися тільки компетентна людина в цих питаннях”. 

Сам винаймач до людей так і не вийшов. Тільки його заступник. Всі звинувачення – спростовує. Каже, орендуватимуть землю ще 4 роки за 1800 гривень. 

Микола Мозговий, заступник голови кооперативу: “Спочатку звучало, що за мішок цукру купляють у людей землю, але ж це ви самі розумієте, що це неможливо, є державні акти у всіх людей на руках, і що купити цю землю без відсудження аж ніяк не можна. Цукор видається в рахунок орендної плати”. 

Копії угод людям на руки не видають. Тримають під сімома замками. Через суперечливі пункти на паперах землевласники з цим орендарем хочуть розпрощатися. 

Олександр Василько, член ініціативної групи: “Розірвати договір, щоб ми самі розпорядилися своєю землею куди схочемо. Дуже малу на пай дали плату”. 

Чим закінчиться ця земельна революція поки не відомо. Наступного тижня люди всім селом понесуть заяву до суду.