Питання пенсійного забезпечення завжди були і залишаються чутливими для будь-якої держави чи будь-якого уряду. Що ж до України, то ця проблема вже не один рік належить до чи не найгостріших.
Більшість літніх людей продовжують отримувати мізерні виплати.
Тим часом наміри ініціаторів запровадити кардинальні зміни у пенсійній системі сприймаються суспільством доволі неоднозначно і зазвичай наражаються на критику політичної сили, яка на цей момент перебуває в опозиції.
У боротьбі за голоси виборців усі констатують невтішний стан вітчизняної пенсійної системи, а, прийшовши до влади, як правило, відкладають вирішення проблеми на потім.
Однак нинішній уряд наважився порушити цю традицію. Нещодавно він вніс на розгляд парламенту законопроект "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який ще до його офіційного оприлюднення на сайті Верховної Ради активно критикувався опонентами та профспілками.
Чого ж насправді слід очікувати теперішнім та майбутнім пенсіонерам? Яку мету переслідує уряд, ініціювавши розробку цього документа? Чи дійсно Пенсійний фонд опинився нині на межі банкрутства? Якими бачаться шляхи реформування пенсійної системи? Про це та інше кореспондент УКРІНФОРМу розмовляла з віце-прем'єр-міністром України - міністром соціальної політики Сергієм Тігіпком.
- Сергію Леонідовичу, то що ж спонукало уряд вдатися до кардинальних змін у правилах виходу українців на пенсію?
- Таких причин чимало. Ми сподіваємося, що завдяки реформуванню пенсійної системи нам вдасться, хай не відразу, а згодом, досягти помітних позитивних результатів: забезпечити справедливу систему розподілу пенсійних коштів, створити для людей можливість накопичувати максимальний розмір пенсії, виходячи із власних доходів, стабілізувати не лише пенсійну систему, а й фінансовий стан державного бюджету.
Не думаю, що хтось вважає нормальною нинішню ситуацію, коли одні (хай їх і не багато) отримують пенсію у 40-50 тисяч гривень, а інші (яких більшість) - ледь-ледь дотягують до прожиткового мінімуму. Тому ми рішуче налаштовані ліквідувати надмірний розрив у розмірах пенсій із солідарної системи і обмежуємо максимальну пенсію 12-ма прожитковими мінімумами для осіб, що втратили працездатність.
Мета уряду полягає в тому, аби, втіливши у життя пенсійну реформу, ми нарешті відновили соціальну справедливість по відношенню до літніх людей, яка поки що залишається примарною.
Відверто кажучи, сьогодні ситуація у Пенсійному фонді доволі невтішна. І якщо нічого не робити, то згодом бюджет фонду може опинитися на межі банкрутства. Мусимо констатувати достатньо великий дефіцит коштів у бюджеті ПФ. Позаминулого року він становив 30 млрд грн, торік - 26,6 млрд, або 14% пенсійних коштів. А якщо й надалі займатимемо очікувальну позицію, то й у нинішньому році може забракнути 20 мільярдів. Це доволі відчутна "дірка" в бюджеті ПФ.
Уже сьогодні своєчасність виплат пенсій може опинитися під загрозою. А в середньостроковій перспективі не виключена ситуація, коли Пенсійний фонд узагалі не матиме коштів для літніх людей.
Чомусь досі замовчувалася й інша проблема. Пенсійний фонд здійснює не притаманну йому низку функцій. Йдеться про чималу армію літніх людей з надзвичайно низьким виплатами, яким пенсії колись були нараховані із малих зарплат. Тому тепер ПФ доплачує цим людям хоча б до мінімального рівня. Те, що літня людина не може прожити за такі гроші, не є проблемою Пенсійного фонду. Це проблема держави і державного бюджету. До речі, йдеться про чималий фінансовий ресурс. Лише у нинішньому році сумарний обсяг таких доплат становитиме майже 25,5 мільярда. Тому, аби збалансувати кошти ПФ, намагатимемося цей обов'язок перекласти на плечі держбюджету.
- Який зиск очікуєте і коли? - Якщо Верховна Рада ухвалить урядовий законопроект, то вже на наступний рік ми отримаємо ефект у сумі 3,5 млрд грн. Ніби й незначна сума для початку, але з кожним роком вона наростатиме, і вже десь років за 7-10 ми зможемо вивільнити додатково для потреб пенсіонерів майже 2% ВВП. А це достатньо великі гроші. Завдяки цим крокам, я сподіваюся, ми зможемо максимально за три роки збалансувати бюджет Пенсійного фонду і закласти фундамент для своєчасної виплати пенсій та зростання їх рівня, особливо для тих, хто перебуває на межі бідності. Нині ж Україна має найвище у світі співвідношення пенсійних виплат до ВВП.
Ми повинні змінити співвідношення між працюючими і пенсіонерами в Україні. Якщо в 2006 році пенсійні внески сплачували 15,8 мільйона працюючих, то зараз - вже 14,4 млн. При цьому кількість пенсіонерів практично не змінилася - 13,7 млн. Сьогодні демографи б'ють на сполох, оскільки у 2025 році один працюючий утримуватиме одного пенсіонера.
Тому, хочемо ми того, чи ні, але настав час вирішувати й питання підвищення пенсійного віку. Через це пройшли уряди всіх країн Європи. У більшості країн з 1989 року пенсійний вік підвищено до 5 років. В Україні, як і в усьому світі, тривають процеси старіння населення, при цьому пенсійний вік у нас - один із найнижчих у світі.
- Якщо озирнутися назад, то перераховані вами проблеми і раніше часто звучали з вуст експертів, економістів чи демографів. Правда, зазвичай з трибун конференцій чи у дискусіях за круглими столами. Скажіть, чому, знаючи наперед, що ідея підвищення пенсійного віку пересічними громадянами не сприйметься на ура, нинішній уряд все ж наважився висунути її?
- Бо ми думаємо про перспективу. Не можна змінити життя на краще популістськими заходами. Мені це видається абсолютно очевидним. Інакше завтра наше зволікання обернеться великою проблемою, лихом для держави та її громадян. Всі уряди європейських країн практично роблять те ж саме. Вони теж ідуть на непопулярні кроки, але там населення краще усвідомлює їх необхідність.
- Ми орієнтуємося на якийсь конкретний міжнародний досвід, чи виписуємо свою, суто українську, модель реформи?
- Забігаючи наперед, хочу відкинути всі нападки щодо того, ніби пенсійну реформу ми здійснюємо під тиском МВФ. Це - наш власний вибір. Справді, іноземні фахівці, зокрема з МВФ і Світового банку, вносили свої пропозиції, але їх поради стосувалися лише кількох позицій. Ми ж вирішили запропонувати понад 20 кроків, які мають збалансувати ситуацію в Пенсійному фонді. В тому числі, ініціюємо низку компенсаторів, скажімо, для бюджетної сфери - вчителів, лікарів, працівників культури. При виході на пенсію вони отримуватимуть 10 призначених пенсій. Окрім того, на період підвищення віку пенсія жінок збільшуватиметься на 2,5 % за кожний рік. В результаті за десять років розмір їхньої пенсії може зрости ще на 25%.
До речі, права нинішніх пенсіонерів абсолютно не постраждають. За ними зберігаються всі їхні виплати, як і передбачено Конституцією України.
- У суспільстві склалася думка, що смисл пенсійної реформи нібито зведений лише до автоматичного підвищення пенсійного віку для жінок. Напевно, це все ж таки не так?
- Безумовно, не так! Головне завдання пенсійної реформи - гарантування стовідсоткової виплати пенсій тепер і в майбутньому, підвищення рівня життя пенсіонерів завдяки збільшенню тривалості стажу та розміру пенсій. Крім того, внаслідок проведення реформи буде встановлено соціально справедливу систему пенсійного забезпечення. Ми ліквідуємо диспропорції в розмірах пенсій, нові пенсії у кілька десятків тисяч гривень не призначатимуться (максимальний розмір - 12 прожиткових мінімумів або 8800 грн). Передбачається й чимало інших кроків.
- Дискусії про якнайшвидше запровадження другого рівня тривають не один рік. Коли реально він може стартувати і чи готовою буде наша економіка до того, аби пенсійні накопичувальні кошти могли ефективно працювати?
- Другий рівень - це персональні рахунки людей, на яких не просто постійно накопичуватимуться суми щомісячних внесків. Вони "працюватимуть" і даватимуть інвестиційний прибуток, який повернеться людині у значно збільшених розмірах пенсій. Але тут потрібен дуже жорсткий контроль держави. Якщо ми віддамо це все тільки на приватну ініціативу і не простежимо за тим, куди вкладатимуться гроші, то матимемо колосальні проблеми.
Нині ми вивчаємо практику інших країн, де дуже багато грошей вкладається в цінні папери уряду, де є практично стовідсотковий контроль і стовідсоткова впевненість, що ці гроші будуть прирощені і збережені. Нині дуже важливо розвивати вітчизняний фондовий ринок. Маємо неприватизовані два державні банки, достатньо стабільні і великі "Ощадбанк" і "Ексімбанк". Ми можемо зробити так звану народну приватизацію, коли частина цих банків належатиме тим же українським пенсійним фондам. Я думаю, що сюди можна додати ще й низку державних компаній, які є прибутковими і надзвичайно привабливими.
Другий рівень, безумовно, можна вводити лише за кілька років, коли буде збалансовано бюджет Пенсійного фонду. Адже частину грошей потрібно буде забирати із солідарної системи, бо збільшувати навантаження на людину чи на підприємство ми не можемо.
Старт другого рівня стимулюватиме кожного платника внесків стежити за грошима, які нараховуватимуться на його персональний рахунок. Багато людей захочуть, щоб їм платили заробітну плату легально. Якщо ми наведемо лад у солідарній системі, яка залежить від демографічної ситуації, і в накопичувальній, що чутлива до економічних зрушень, то можна стверджувати, що разом ці дві системи допоможуть державі забезпечити достатньо стабільні пенсійні виплати.
Можу впевнено стверджувати, що завдяки коштам накопичувального фонду ми вперше в Україні зможемо отримати достатньо довгий інвестиційний ресурс, який непогано працюватиме. Досить послатися на досвід Польщі чи того ж Казахстану, де частину грошей пенсійної системи другого рівня вкладали в іпотечні проекти через державну іпотечну компанію і давали довгострокові кредити людям на 25-30 років. У виграші опинилися і люди, і будівельники, і пенсіонери. Зрештою виграла економіка та держава загалом.
- Профспілки, опонуючи уряду, вважають, що насамперед треба зайнятися детінізацією економіки та легалізацією заробітних плат. Як можна тут кардинально поміняти ситуацію?
- Гадаю, міняти кардинально ситуацію буде важко. Я б узагалі не протиставляв такі поняття, як пенсійна реформа та легалізація зарплат. Бо перший чинник однозначно впливатиме позитивно на другий. Вже тепер набагато частіше, аніж досі, люди замислюються над тим, що, отримуючи зарплату в конвертах, вони позбавляють себе соціального захисту, зокрема й на старості років. І саме профспілки, переконаний, тут мали б проводити більш активну роз'яснювальну роботу.
Як показує досвід, застосування каральних заходів, зокрема, кримінальна відповідальність за заборгованість по заробітній платі не дає бажаного ефекту. Отже, на перше місце має виходити економічна зацікавленість у легалізації зарплат як із боку роботодавців, так і найманих працівників. І перші кроки у цьому напрямку наш уряд уже здійснив, запровадивши Податковий кодекс. Треба створити такі умови, аби і роботодавцю, і працівникам було вигідно працювати легально.
Резерв легалізації заробітних плат криється і в іншій проблемі. Сьогодні в Україні одні з найвищих відрахувань до всіх соціальних фондів - понад 40%. Якщо ми хочемо легалізувати зарплату, то навпаки повинні зменшувати це навантаження. І уряд має намір наступним етапом ініціювати вирішення й цього питання. Якщо ми скоротимо соцвнески на 4-5%, то зможемо наблизитися до середньоєвропейського рівня.
Окрім того, слід зайнятися оптимізацією видатків страхових фондів і поставити під жорсткий контроль сплату внесків до них підприємствами.
Ми сьогодні бачимо, що більшість підприємств тієї чи іншої галузі приблизно відраховують одні соціальні внески, а є низка інших, які сплачують набагато менше. Це говорить про те, що треба детально розбиратися з подібними підприємствами. До речі, таке право нині мають як працівники ПФ, так і податківці, яким новий Податковий кодекс дав можливість перевіряти дотримання трудового законодавства.
Ми усвідомлюємо, що збільшення заробітної платні та кількості працюючих можна досягти, в першу чергу, за рахунок економічного зростання. Тому нині уряд зацікавлений у тому, аби більше інвесторів приходило в Україну, щоб зростала зайнятість і створювалося більше робочих місць.
- Про що свідчать перші зустрічі із соціальними партнерами, які уряд проводить у регіонах? Чи активно включилися громадяни в обговорення питань пенсійної реформи?
- Легко вони не проходять. Зазвичай, люди хочуть, щоб їх питання було вирішено дуже швидко - сьогодні і зараз. А наші зміни розраховані на середньострокову перспективу, ефект може бути відчутний через 5-10 років. Але коли під час зустрічей люди починають усвідомлювати глибину та складність усіх суб'єктивних та об'єктивних проблем, то розмова перетікає в достатньо конструктивне русло. І вносяться пропозиції, і з'являються нові ініціативи.
Наше завдання нині - максимально уважно слухати всіх. Ми зустрічаємося і з профспілками, і з роботодавцями, і з представниками громадських організацій. Такі зустрічі триватимуть ще півтора місяця, тобто ми вийдемо на спільні пропозиції і знайдемо резерви, які допоможуть виробити оптимальні рішення.
Важливо усвідомити, що ми сьогодні маємо солідарну пенсійну систему. Вона повинна сама себе утримувати. Держава її дотувати не повинна. Ця система означає, що всі працюючі утримують усіх пенсіонерів, причому бажано це робити на достойному рівні, щоб люди могли нормально жити. Якщо ми, нині працюючі, не зможемо цього зробити, то кинемо старше покоління напризволяще. Практично ми відрікаємося від своїх батьків і кажемо - виживайте як хочете.
Давайте не забувати, що ці люди створили нашу державу, відвоювали її, побудували заводи і фабрики, за рахунок яких ми тепер піднімаємо нашу економіку. Кожному слід пам'ятати, що, залишивши нинішню систему,через 6-10 років цей Фонд просто не зможе підтримати людей, які виходитимуть на пенсію. Тобто, йдеться не про абстрактне поняття, яке тебе не стосується. Це питання стосується кожного українця. Тому, безумовно, ми слухатимемо всіх, слухатимемо кожного, але рішення приймати потрібно. Треба сміливо дивитися на проблему і шукати конструктивні варіанти її вирішення. Знайдемо більш легкі і менш проблемні варіанти - будемо на це йти. Нам треба рухатися вперед. Пенсійна реформа не має альтернатив, вона необхідна для збереження та зміцнення економічної незалежності держави. Це єдина гарантія достойних пенсійних виплат у майбутньому.