Ясної осінньої днини під шурхіт падолисту ми з істориком і краєзнавцем Олександром Добрицею пішли однією зі стежок – прямісінько у Х століття. Воно у нас, в Чернігові, за кількасот кроків від центру.

Щоправда, з чернігівського середньовіччя до нас дійшло дуже мало інформації.
Річ у тому, що "під час монгольської навали загинули чернігівські літописи, разом з ними і відомості про життя та діяльність представників місцевої династії Ольговичів. І ось уже кілька століть історики змушені тлумачити події і вчинки князів на підставі недоброзичливих свідчень їхніх суперників з династії Мономаховичів", - так пояснив ситуацію Олександр Добриця у своїй книзі історичних нарисів "Князі Чернігівські".
У вічність чужих богів не беруть
Ми на місці. Курган Чорна могила Х століття, в якому, за місцевою легендою, спочиває прах засновника Чернігова князя Чорного.
«Найцікавіший княжий курган Київської Русі, бо єдиний у світі. Інших не знайдено, - коментує Олександр Павлович. - Крім того, це єдине нерозграбоване поховання. Його розкопав у 1872-1873 роках уродженець Чернігівщини професор Дмитро Самоквасов. Так що можна сказати: тут починалася вітчизняна археологія. Тим часом усе знайдене в ньому зберігається в московському Центральному історичному музеї».
- А що саме знайдено в Чорній могилі? Про що розповідають ті речі?
- Тут знайшли останній притулок князь, його син і жона. Чому син? Тому що відкопали два комплекти озброєння: чоловіче і дитяче, а ще кості для ігор і збрую для двох коней. Якщо дружина не бажала йти на погребальне кострище, пропонували цю "високу честь" іншій жінці.
Тоді вірили: "тут" ти князь – і "там" будеш князем, "тут" раб – і "там" будеш рабом. Рабині пропонували увійти у вічність княгинею – це велика честь. У могилі знайдено серпи та інші побутові знаряддя, які більше пасують простолюдинці.
У 922 році арабський мандрівник Ібн-Фалдан мандрував по Волзі і в Булгарі був свідком поховання багатого руса. Він його описав до подробиць – усе сходиться з нашим розкопом.
Можете уявити поховальне багаття на 130 квадратних метрів? Феєрична картина! Його було видно за кілька десятків кілометрів. Потім справляли тризну - це, до речі, не тільки пиво, а й головним чином військові ігрища, турнір на честь померлого.
- Отже, тут усе вказує на останній прихисток середньовічного вельможі?
- Так, то був князь, адже знайдені ритуальні речі - ритони, виготовлені з турових рогів і з багатим окуттям. Вони були потрібні йому за життя для виконання язичницьких обрядів. Окрім того, знайшли два жертовні ножі і бронзового ідола.
Не князь дав ім'я місту, а навпаки? - Тож, за вашими припущеннями, ми стоїмо на кургані біля пам'ятника засновнику Чернігова - князю Чорному?
- Так говорять перекази. Але похований тут князь не міг бути засновником Чернігова. Таку ймовірність повністю заперечують знайдені під час розкопок монети візантійського імператора Костянтина Багрянородного. Ця монета почала виходити в 945 році. А Чернігів уперше згадується в літописі в 907 році - у зв'язку з тим, що після переможного походу князя Олега на Царград останній платить данину Києву, Чернігову, Любечу, Полоцьку...
Тобто Чернігів уже був потужним містом, якому платили данину. Можливо, цей князь збудував якісь мури або укріплення, і в пам'яті сучасників відклалося, що він будівничий. Йдемо далі: в 975 році, ми знаємо, династії в Чернігові вже не було: коли печеніги осадили Київ, на допомогу прийшло військо з Лівобережжя, яке привів воєвода Претич. Отже, тією територією вже керував ставленик княгині Ольги. Виходить, що часовий відтинок, упродовж якого міг бути похований наш князь, дуже маленький: гадаю, трагедія відбулася в 60-ті роки.
- Чому саме трагедія? І чи може щось пролити світло на особу загадкового князя?
- У літописі про це нічого не говориться. Вочевидь, тут була якась нагла смерть. Ну як це так - батько і син разом померли? Можливо, сталася якась недобра подія.
- Заколот? - Княгиня Ольга могла вкоротити їм життя. Я уважно вивчав літописи. Всі вони побудовані за одним принципом: перераховування і міст, і сучасників - від головного до менш значимого, кому де судилося бути у феодальній ієрархії. Є в літописі договір з Візантією князя Ігоря, чоловіка Ольги, щодо сплати данини, де першими йдуть Київ і Чернігів.
А потім іде перелік, яким князям: першим стоїть князь Ігор "старий", потім - його малолітній син Святослав, третьою йде княгиня Ольга, - і все, київська сім'я закінчується. Потім - князь Ігор, племінник князя Ігоря. А це вже, з огляду на тодішню логіку, чернігівська династія. Виходить, тут лежить князь Ігор Чорний (прізвисько - від Чернігова, який своє ім'я міг одержати все-таки від навколишніх "чорних" - густих, непрохідних дрімучих лісів).
"Шекспірівські пристрасті" часів Київської Русі
- Справжній середньовічний детектив. І чим небіж так допік великій княгині?
- Самим своїм існуванням. На Русі було таке правило: наслідував престол не син, а племінник. Князь Ігор "старий" був останнім сином Рюрика. Значить, наш Ігор Чорний був сином старшого сина Рюрика, котрий з якихось причин на Русь не приїхав.
Отже, саме князь Чорний мав усі підстави зайняти престол. І тому наші варяги опинилися в дикій ситуації: чернігівський князь мав воювати за трон з княгинею Ольгою, яка після смерті чоловіка фактично узурпувала владу. Ну, і ще один епізод на користь моєї гіпотези: коли Ольга їздила до Царграда, в літописі є опис того, як Костянтин Порфирородний обдарував гостей: найбільші дари були для княгині, другі за значенням - для племінника, треті, найменші, - для княжича Святослава. Тобто головнішим вважався Ігор. До речі, у літописі про князя Чорного нічого не сказано. Але цікаво, що в гуцульських колядках згадується князь Чорний, який з Чернігова йде зі своїми хлопцями воювати на Царград.
Сімнадцять наступних років правління княгині Ольги -прогалина. Ніде ні слова, ні півслова. Що вона робила - не знаємо. Можливо, якраз і впорядкувала сімейні справи, і чернігівська династія загинула. Шекспірівський, так би мовити, сюжет. Але це тільки для поетів і письменників, а історикам цього ніяк не підтвердити.
Довідка
Історик і краєзнавець Олександр Добриця народився 21 квітня 1947 року. За освітою – юрист. Автор численних публікацій на історичну тематику. Нагороджений літературною премією імені Михайла Коцюбинського за книжку "Князі Чернігівські" (2007 р.)