30-го вересня, православна церква вшановує пам'ять святих мучениць Віри, Надії, Любові та їх матері Софії, які постраждали за християнську віру.

Історія, яка лягла в основу свята, сталася багато століть назад – у другому столітті після Різдва Христового, коли в Римі правив імператор Адріан.

У столиці Римської Імперії жила благочестива вдова Софія (ім’я Софія означає "премудрість"). У неї були три дочки, що носили імена головних християнських чеснот: Віра, Надія і Любов. Будучи глибоко віруючою християнкою, Софія виховала дочок у любові до Бога, навчаючи не прив’язуватися до земних благ.

Християнська віра на віталася в Римі, і чутки про сім’ю християн дійшли до імператора. Спочатку він вмовляннями, а потім погрозами намагався змусити відректися Софію з дочками від віри в Ісуса Христа. Але християнська віра у дівчаток та їх матері була непохитна.

Тоді імператор велів надати дітей жорстоким тортурам. Проте сила віри в Господа була така, що ні вогонь, ні кипляча смола не змогли завдати шкоди святому сімейству. І тоді Адріан у гніві засудив дівчаток на смертну кару.

Матір їх Софія, була змушена спостерігати за стражданнями дочок. Вона поховала за християнським звичаєм чесні останки Віри, Надії і Любові. На третій день після поховання Господь послав Софії тиху кончину і прийняв її багатостраждальну душу в небесні обителі.

Традиції і звичаї свята Віра Надія Любов

В народних традиціях день 30 вересня називають ще «вселенськими бабиними іменинами» або «бабським святом». Тільки за традицією він починався з плачу – повір’я говорять, що ранок цього дня всі жінки повинні починати з голосного плачу, який служить своєрідним оберегом.

У народі вважається, що якщо сьогодні оплакати всіх своїх близьких і свою власну частку, то протягом року нічого поганого не трапиться.

За збереженими з дохристиянських часів традиціям в цей день в селах влаштовувалися «сільські святці». Молодь збиралася на «вечірки», плекаючи надію «себе показати та вивідати, хто впаде на розум, на душу».

Заміжні жінки в цей день, щоб забезпечити спокійну атмосферу в домі, купували в церкві три свічки, з яких дві ставили там же, у храмі, перед ликом Христа, а одну притримували для дому. Опівночі її треба було встановити в середині хлібного короваю, спеціально для цього виставленого на стіл, запалити і вимовити цілих 40 разів поспіль заповітні слова про те, щоб всяке зло зникало, а спокій в родині прибував.

Вранці ж нагодувати тим хлібом домочадців (тільки їх і нікого зі сторонніх, навіть гостей) і ні в якому разі не викидати ні крихти.

Прикмети на Віру Надію Любов

30 вересня вважається небезпечним і нещасливим днем.

В цей день жінка повинна виплакатися з ранку про себе, про свою жіночу долю, про рідних і близьких, про своєму будинку для полегшення душі.

Весілля, заручини і весілля 30 вересня не проводять – погана прикмета.

Жінкам не варто сьогодні займатися домашніми справами.

Народні прикмети говорять, що в цей день завжди холодно і дощитиме.

Після Віри, Надії, Любові починаються перші заморозки.

Якщо журавлі полетять у цей день, то на Покров буде мороз, а ні, то зима буде пізніше. Зазвичай слідом журавлям кричали : “колесом дорога”, для того, щоб навесні вони знову повернулися в рідні місця.

Якщо в цей день пішов дощ, буде рання весна.

На Віру, Надію, Любов сватаються, а на Покрову весілля грають.