Час підбивати підсумки року, що минає. «ПіК» пропонує серію матеріалів політичних підсумків року для Чернігівщини.
В даному матеріалі – спроба згадати самих відомих, впливових чи просто яскравих політиків регіону.
Перша п’ятірка може виглядати так.
Перше місце – голова Чернігівської обласної держадміністрації Володимир Хоменко. Він єдиний з усіх губернаторів, хто втримався на посаді після виборів президента. Разом з Ющенком Хоменко будував Батурин, а тепер разом з Януковчем будує «нову країну».
Крісло голови ОДА зі зміною влади, поверненням Конституції 1996 року та побудовою владної вертикалі стало вагомішим і Хоменко, як представник президента на Чернігівщині, сьогодні фігура №1.
Друге місце – Чернігівський міський голова Олександр Соколов. Очікувано знову посів пост міського голови обласного центру. Соколов вчасно зорієнтувався в нових політичних умовах – приєднався до Партії регіонів.
Водночас, Соколов намагається тримати дистанцію з ПР. Заяви про те, що його особистий рейтинг завжди буде вищий рейтингу партії не всім подобаються.
Третє місце – голова Чернігівської обласної ради Анатолій Мельник. Він символізує перемогу ПР на місцевих виборах в області. В обласній раді регіонали мають всю повноту влади і доповнюють владну вертикаль Януковича.
Мельник став компромісною фігурою між різними групами впливу Партії регіонів на Чернігівщині. Тепер конфліктів між ОДА і обласною радою не буде. Грунт для майбутньої адміністративної реформи також готовий.
Четверте місце – Микола Рудьковський. Колишній мер Чернігова, колишній міністр транспорту України, колишній депутат Верховної ради тапер працює рядовим депутатом обласної ради.
Проте вплив Миколи Рудьковського не слід недооцінювати. Між СПУ і ПР є тісні домовленості про співпрацю та на двох більшість в обласній раді. Також, очевидно, Рудьковський буде використовувати обласну раду, як платформу для участі в майбутніх парламентських виборах.
П’яте місце – міський голова Ніжина Михайло Приходько. Він уособлення загадковості душі українського виборця. Не зважаючи на кримінальну справу про хабарництво, Приходька знову обрали міським головою Ніжина.
Він став членом Партії регіонів, чим, очевидно, гарантував собі політичне, а не кримінальне майбутнє. Взагалі, Приходько – це «динозавр» чернігівської політики, він незмінно керує Ніжином з 1994 року.
Далі назвемо впливових та цікавих чернігівських політиків без рейтингу, в алфавітному прядку.
Беркут Юрій – міський голова м.Прилуки. Також цікавий персонаж чернігівської політики. З вигляду м’який чоловік жорстко будує владну вертикаль в місті під себе.
Конфлікти з прилуцькими депутатами вже стали фірмовою ознакою діяльності Беркута. В цьому році він знову став мером від СПУ. Але за політичною модою українських мерів призупинив своє членство в СПУ, кажуть, він подумує вступити до Партії регіонів.
Демченков Ярослав – професійний політик. Керівник центрального Секретаріату Політичної Партії "Фронт Змін", член Ради Партії. Це нове обличчя на Чернігівщині одразу привернуло увагу. Завжди при краватці, після солярію і з білосніжною посмішкою. Демченков справляє враження людини, що професійно займається публічною політикою.
В обласній раді наробив галасу, коли висунув свою кандидатуру на посаду голови ради, а потім знявся, виголосивши полум’яну опозиційну заяву з трибуни. Поки не зрозуміло, хто реально керує «Фронтом змін» на Чернігівщині - Обушинй чи Демченков.
Дубіль Валерій – політик-загадка. Впродовж року розвішував біг-борди зі своїм зображенням, дарував обладнання лікарням, вітав зі святами, але так і не став навіть кандидатом в мери Чернігова.
Проте, кажуть, саме він формував список «Батьківщини» в Чернігівську міську раду. І зараз ця фракція не дає Олександру Соколову спокійно жити.
Кодола Олександр – політична «паросль» року. Наймолодший голова обласної організації другої по впливу на Чернігівщині політичної сили ВО «Батьківщина» став неочікуваним призначенням цього року.
Офіційно Кодола був представлений громадськості депутатами ВР Іваном Куровским та Олегом Ляшком, але, кажуть, що це людина Валерія Дубіля. В умовах опозиційності, молодий керівник організації показав не найгірший показник на місцевих виборах по Україні.
Ляшко Олег – скандал року. Впливовий на Чернігівщині політик (особливо в Сосницькому і Менському районах) став одним з найскандальніших політиків року завдяки оприлюдненню в Інтернеті відео про сексуальні стосунки з чоловіком. Пізніше його виключили з фракції БЮТ.
Ляшко публічно звинуватив Юлію Тимошенко за програні вибори на Чернігівщині. Зараз політик будує свою нову політичну кар’єру. Можливо, буде створювати свою партію, а, можливо, піде на вибори до парламенту в одному із мажоритарних округів Чернігівщини.
Маньковський Григорій – стабільність року. Голова обласної організації Партії регіонів є уособленням головного гасла регіоналів – «стабільність».
Він зберіг свою посаду, а це не просто в дуже конкурентному середовищі ПР в умовах тотального форматування владної і партійної вертикалі в цьому році.
Мельничук Валентин – повернення року. Його вже стали забувати, але він повернувся в місцеву політику, пройшовши в обласну раду по спискам СПУ. Близький до Леоніда Кучми Мельничук ще може відігравати вагому роль в місцевій політиці.
Москаленко Ігор – ще одне нове обличчя чернігівської політики. Очолив чернігівську міську організацію Партії регіонів, став депутатом Чернігівської міської ради, очолив впливову бюджетну комісію. Але чи зможе Москаленко скласти конкуренцію іншому регіоналу – секретарю міської ради Олегу Шеремету?
Обушний Олег –невтопимий політик. Це приклад політичного прогнозування – він завжди перед виборами опиняється в партії, яка гарантовано долає прохідний бар’єр. Змінивши впродовж своєї кар’єри керівні посади кількох партій, на останніх місцевих виборах Олег Обушний очолив обласну організацію політичної партії «Фронт змін». І врешті-решт став депутатом обласної ради.
Романова Анна – політична технологія року. Прихід Анни Романової у владу – класичний приклад використання бізнесом політичних технологій для лобіювання своїх інтересів у владі. Хоча проект був не надто успішним, мінімальні цілі були досягнуті – у владі є «свої» люди.
Романова Наталія – провал року. Голова обласної ради, що є віце-президентом та заступником голови Палати регіонів Конгресу місцевих та регіональних влад Ради Європи не стала депутатом. Опоненти Романової заявляють, що такий провал – закономірний результат її бездіяльності в області і дуже активної присутності в Страсбурзі в Раді Європи.
В коментарях пропонуємо читачам висловлювати свою думку з приводу названих прізвищ чи додавати свої.