У 35 км від м. Прилуки розташоване с.Білорічица відоме до 1945 року як Вейсбаховка. Кажуть, шо першим його власником був німець, який називав протікаючу поруч річку Вейс (Біла). Правда, чи ні, але в 1727 році село переходить до генерала графу Вейсбаха.

У цих фактах ймовірно і слід шукати пояснення назви села.

А у 1873 році поміщик Рахманов одружується з дочкою декабриста Сергія Григорович Волконського - Олені Сергіївні Волконської-Кочубей і землі Вейсбаховкі перейшли до них. Тоді ж і почалося створення Білорічицкого архітектурного ансамблю.

У 70-ті роки XIX століття доля приводить архітектора А. Ягна в с. Вороньки (нині Бобровицький район Чернігівської області), де пройшли останні роки життя декабриста Сергія Григоровича Волконського і його дружини Марії Миколаївни. Перебування в Вороньках виявилося для Олександра Юлійовича важливим з точки зору особистого життя.

Він захопився Оленою Сергіївною, дочкою Волконських, яка на той час була одружена з керуючим маєтками Кочубеїв, місцевим поміщиком А. Рахмановим. Згодом цей шлюб був розірваний, але оформити офіційно четверте заміжжя Олена Сергіївна не могла за церковними канонами, тому дочка Олександра Ягна - Олександра Олександрівна - формально носила прізвище Рахманова.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ЧЕРНІГІВЩИНА, ЩО ЗНИКАЄ: ПЕКАРІВСЬКИЙ ПАНСЬКИЙ МАЄТОК. ФОТО

Від колишнього чоловіка Олена Сергіївна отримала маєток, що знаходився в 30 км від Вороньків, - село Вейсбаховку, там і оселилася разом з двома дочками і А. Ягном. Тут він побудував цегляний завод і створив художньо-виробничі майстерні, де виготовляли керамічні плитки з мотивами українського народного орнаменту. Тут і були виконані майоліки і решітки для саратовського музичного училища. За проектом А. Ягна неподалік від с. Вейсбаховка був споруджений архітектурний ансамбль, що складається з палацу (1886), готелю, флігеля (1878), церкви і пекарні. Завдяки створенню цього ансамблю Ягн увійшов в історію як один із засновників стилю український модерн.

Палац нагадував казковий терем, мерехтливий кольоровою майолікою: дах, фриз, віконні лиштви були зроблені з майоліки і теракоти. Вхід в нього вирішено у вигляді ганку з шатровим покриттям. Деякі форми нагадують про повалушу - елементі російських теремних палаців XVII в. Всі споруди гармонійно поєднувалися з двома чудовими парками, ставками і штучно насипаними островами.

Свого часу цей куточок української землі з прекрасними спорудами в стилі українського модерну викликав захоплення І. Тургенєва, який називав маєток Е. Волконської земним Ельдорадо.

На території Білорічиці в 19 ст. було два парки, три фруктових сада з теплицею, озеро Мокрець (пізніше перейменоване в Криве), ставки Ревня (в 200 м від садиби з двома штучно насипаними островами) і Млаки. До нашого часу зберігся лише будинок флігель для приїжджих, в якому зараз знаходиться Свято-Миколаївська церква.

За матеріалами проекту «Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина»