Отож, Чернігів XVIII століття. Не далеко-не близько за межами того, що в ті часи ми б назвали містом, на Гончій вулиці, а на той момент — Лоєвській дорозі, 1751 року було побудовано невелику церкву.

Традиційно, церква була зрубною. Освятили її на честь Стрітення Господнього.

26 грудня 1805 року імператор Олександр І підписав низку регулярних планів, у тому числі й план Чернігова, за яким ще встигли перебудувати чи не всеньке середмістя. І, хоча очевидці того дійства донесли до нас багато історій про іноді дещо дивні рішення землеміра, саме плану 1805 року та кільком супутнім Чернігів зобов'язаний появою такої цікавої речі, як квартали. А також вулиці Стрітенської, на перетині якої з Гончою й опинилася згадана церква. Як не важко здогадатися, саме цей храм й увічнився у назві.

За період ХІХ століття Чернігів переживав чимало архітектурних змін, тож, не дивно, що вже на середину століття старенький храм не фігурує на картах міста. Проте сама вуличка, що мала досить невелику протяжність, починаючись від сучасної площі Героїв Небесної сотні й закінчуючись берегом Стрижня, була заселена цікавими людьми. Цікаві й установи тут були.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: КОЛИ ЗИМА З ВЕСНОЮ ЗУСТРІЧАЄТЬСЯ: ПРИКМЕТИ ТА ТРАДИЦІЇ СТРІТЕННЯ ГОСПОДНЬОГО

Наприклад, на Стрітенській мешкав “самоварний король” — купець Фейгін; тут же проживав підполковник Омелян Войцеховський, один із шанованих ветеранів, мешкала тут і родина Мойсея Шамбона, викладача французької та фотографа-аматора; на розі вулиць, де колись стояла церква, притулилося одразу три цікаві заклади: Жіноче єпархіальне училище, Повітове поліцейське управління та Гімназія Заостровських — єдина будова, що вціліла.

У 1899 році міська управа спорудила понад Стрижнем міст — таким чином Стрітенська продовжилася полем, повз Іванів хутір, аж до сучасної площі П'яти Кутів.

У 1919 році вуличку обізвали ім'ям місцевого революціонера Йоахіма Шільмана. У середині 1930-х по ній пройшовся вихор капітального ремонту: покалічену бруківку вирівняли та підлатали, привели до ладу тротуари, розширили та впорядкували площу П'яти Кутів; 1964 року замість дерев'яного моста звели бетонний (який тут таки отримав назву — Білий), а 1979 року вулиця стала частиною великої магістралі, що носить нині ім'я проспекту Перемоги.

Що ж до справедливості приказки про святе місце, яке не буває пустим — воно й не пустує: на місці давнього храму тепер вже теж історична будівля. Перший чернігівський хмарочос…

За матеріалами спільноти «Цікавий Чернігів».