Далекого 1805 року високо на будівельних лісах у підбаннику центрального куполу чернігівського храму кипіла робота.

Невідворотно, під стругами та вапнярськими щітками, зникали старовинні літери: «В рок над тысяча шесть сот семдесят девятый, априля в последний день храм сей свят зачатый…» — велике нагадування про те, що рівно 340 років тому, на горішньому плато Болдиних гір, за задумом архієпископа Лазаря Барановича та чаянням ігумена Лаврентія Крщоновича, закладено одну із найвеличніших православних барокових святинь України — собор Трійці Живоначальної, довершений та оздоблений коштом гетьмана Війська Запорізького Івана Мазепи. Так почалася історія віншування Черніговом одного з найбільших християнських свят.

Уже на початку ХІХ століття, коли в місті зачали проєктувати сучасну сітку вулиць та магістралей, давня дорога, що вела до обителі, отримала офіційну назву: вулиця Троїцька.

Починаючись від перехрестя зі старою Любецькою дорогою, а в подальшому — Шосейною вулицею, Троїцька бігла до західної околиці міста, аби, зробивши крутий поворот на північному гребені Болдиних гір, проминувши сади та городи поза Дачею Тіволі, просілком пірнути до брами старовинного монастиря.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: НЕВІДОМА ЧЕРНІГІВЩИНА: ТРОЇЦЬКІ ХРАМИ СТАРОЇ СЕМЕНІВЩИНИ

При цьому, паломнику, який вирушав саме цим шляхом, неодмінно відкривався ліворуч, майже при самому повороті, величенький давній курган на вигоні, що належав міщанці Ненилі Затворницькій. Утім, оглядати капусту та ріпки «фазенд» Чернігова можна було також їдучи — вулиця починалася від невеличкого «таксопарку»: візницького двору Мойсея Лахтіонова.

Трошки далі, якщо вам пощастило не стати обідом голодної зграї собак біля соляних складів на розі з Олександрівською вулицею (теперішнє перехрестя проспекту Перемоги та Кирпоноса) — ви могли помилуватися цілим ансамблем будівель, відкривав який, звісно, псевдобароковий будинок Маркельса (до слова, тоді — суцільно білий).

Далі праворуч виступав дохідний дім Бондарева, а неподалік зліва — милував погляд будиночок Черняка. Обидві ці перлинки щезли 1979 року. Ну і, звісно, вам би сподобалися сади біля старих садиб, як от сад Юлії Чайковської…

Майже все з описаного вище давно пощезло. Але лишається світле свято Трійці, а разом із тим лунають дзвони старовинного монастиря — Чернігів віншує, зі святом!

Джерело — Цікавий Чернігів

Головне фото - Загальний вигляд Свято-Троїцького монастиря на початок ХХ століття, вид з півночі. Світлина В. Гольдфайна, видання 1911 року.

Собор Трійці Живоначальної, вид з північного заходу. Світлина кінця 1920-х — початку 1930-х

Чотириповерховий житловий будинок на розі вулиць Шільмана та Шевченка (колишніх Троїцької та Шосейної, нині — проспектів Перемоги та Миру відповідно)
Світлина часів німецької окупації Чернігова з колекції Д. Сіліча