Позиція*

Минулого четверга Верховна Рада нарешті прийняла у другому читанні законопроект №2457, який повинен запустити процес створення ефективної системи трансплантації в Україні.

Він вносить зміни у Закон, який Рада прийняла ще у травні минулого року, та через недієздатність попереднього керівництва МОЗу і попереднього складу парламенту, його положення були недопрацьовані, а робота із запровадження повноцінної системи трансплантології в Україні перетворилася на перекидання і розбазарювання коштів. Запуск трансплантації відкладався, а разом із ним – і шанс на одужання, до якого деякі пацієнти, на жаль, не дожили.

Про це написав народний депутат з фракції «Батьківщина», перший заступник голови Комітету з питань здоров'я нації, медичної допомоги та медичного страхування Валерій Дубіль в своєму блозі для видання «КиевVласть».

Цифри на тлі байдужості колишнього керівництва жахають: за всю новітню історію незалежної України кількість виконаних трансплантацій не перевищує половину від річної потреби у даних операціях!

Якщо на рік за життєвими показаннями потрібна трансплантація органів приблизно 5000 українців, то за період з 1996 по 2019 роки виконано 2258 трансплантацій нирки, 209 трансплантацій печінки, 8 трансплантацій серця та 1 трансплантація легень. І в останні роки цифри зменшуються – з 135 у 2015 році до менше ніж 50 у 2019! Ось – реальні показники роботи попередньої команди МОЗу!

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ЛІКАРІ ВИМАГАЮТЬ ВІД ВЛАДИ ПІДВИЩЕННЯ УМОВ ПРАЦІ, А ПАЦІЄНТИ – ЯКОСТІ ЛІКУВАННЯ

«Ми б і раніше могли замість витрачати колосальні кошти на лікування наших пацієнтів за кордоном – розвинути трансплантацію в Україну і пролікувати в рази більше важкохворих. Та не було політичної волі.», - каже нардеп.

А за останні 10 років з держбюджету Україна витратила на лікування громадян за кордоном майже 2,2 млрд грн. При тому, що у нас проведення трансплантації майже втричі дешевше, ніж за кордоном, і можна було б врятувати на декілька тисяч пацієнтів більше за умов належної роботи системи трансплантації!

«Як вже говорив, нарешті у 2018-му прийнятий Закон, який вперше сформував в Україні чіткий порядок взаємовідносин при проведенні трансплантації анатомічних матеріалів людині. Він ввів поняття трансплант-координатора – спеціаліста, який має не допустити зловживання з неоправданим вилученням органів і забезпечити координацію між реанімаційними відділеннями (де встановлюється факт смерті мозку пацієнта та вилучається орган) та центрами трансплантації.

Крім того, Закон визначав, де мала будуватися і управлятися система трансплантації – у спеціалізованому органі центральної виконавчої влади. А ще він мав створити єдину інформаційну систему, в яку мали вноситися і донор, і реципієнт. Та тоді МОЗ не зміг (хоча заступники Супрун обіцяли встигнути!). І через це з 1 січня 2019 року взагалі могли зупинитися всі трансплантації! Тому ми, депутати, мусили відстрочити його дію. Це ми зробили й цього разу, коли минулого четверга проголосували за Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів, що регулюють питання трансплантації анатомічних матеріалів людині”.», - розповідає Валерій Дубіль.

Загалом, прийнявши цей законопроект, Рада тільки відкрила можливість розвитку трансплантології, усунувши всі законодавчі перепони. Тепер все залежить від виконавчої влади та місцевих адміністрацій, адже прийняття закону – це тільки початок великого шляху з розвитку трансплантації. А на ньому потрібно зробити багато.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ПИТАННЯ ДОСТУПУ ПРОСТИХ ЛЮДЕЙ ДО «ДОРОГОВАРТІСНОЇ» ДОПОМОГИ ДЛЯ МЕНЕ ПРИНЦИПОВЕ, - ВАЛЕРІЙ ДУБІЛЬ

Потрібно не просто створити єдину інформаційну систему. Потрібно зробити її функціональною – наповнити її інформацією про донорів та реципієнтів та надати всім медичним закладам можливість доступу до неї. Потрібно вивчити та забезпечити місцем роботи трансплант-координаторів – основних “супервайзерів” процесу трансплантації.

Потрібно створити та забезпечити можливість роботи бригад з вилучення донорських органів та визначити організації, які забезпечать їхнє транспортування з місць вилучення до трансплантаційних центрів. У реанімаційних відділеннях потрібно забезпечити можливість встановлення факту смерті мозку – встановивши відповідне обладнання та вивчити персонал. І головне. Необхідно забезпечити фінансування проведення трансплантації за схемою “гроші йдуть за пацієнтом”. І ще багато і багато іншого, без чого неможливе функціонування та розвиток системи трансплантації у країні. Все це потребує значних фінансів, значного часу та інтенсивної скоординованої праці багатьох спеціалісті у МОЗі, місцевих адміністраціях та медичних закладах.

«Але я впевнений, що ми зможемо пройти цей шлях, адже ми маємо вищу ціль – збереження життя та здоров’я тяжкохворих», - підсумовує народний обранець.