Традиція писанкарства на українській землі пішла ще за часів Трипілля. Був час коли вона призабулася. Та сьогодні все частіше напередодні свята Світлої Пасхи жінки звертаються до майстринь, аби самим навчитися розмальовувати писанки і передати знання своїм діткам.

Майстриня Алла Рубан вже п’ятий рік викладає майстер-класи з розфарбовування великодніх яєць. І кожного разу її захоплення процесом розмальовування не має меж.

«Це настільки захоплююча справа, коли горить вогник, коли пахне воском, коли фарбується ця писаночка – це дуже-дуже такий процес таємничий. І він мені дуже подобається, і ним багато хто захоплюється. Ще одна справа, коли яєчка мокаються в якийсь колір, ніколи не знаємо, що вийде, і у всіх виходять завжди різні кольори», - розповіла майстриня Алла Рубан.

На цей раз майстриня показувала дітям як правильно розлініювати яєчко, як користуватися писачком та як наносити віск на видутки. Для дітей до кінця заняття таємницею залишалось те, як на писанці вийде два кольори.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:  ТРИ ВЕЛИЧЕЗНІ ПИСАНКИ З ЧЕРНІГІВЩИНИ ПОЇДУТЬ НА СТОЛИЧНИЙ ФЕСТИВАЛЬ 

«Розфарбовувати дуже сподобалось, я не знала яким чином вийде два кольори. Мені дуже сподобалось, коли я побачила, що в мене вийшло два кольори – голубий та жовтий. А ще я не очікувала, що вийде таке ось око», - поділилася учасниця майстер-класу Аліна Гревцова.

Для розфарбовування писанок на Чернігівщині зазвичай використовувалися три традиційні кольори. Експерти зазначають, чорний, білий та червоний кольори обирали тому, що культурою, яку частіше вирощували на наших землях, був льон, і він не легко піддавався фарбуванню.

«Наші чернігівські писанки взагалі то бувають частіш за все двохкольорові, або трьохкольорові, і там завжди присутні червоний, білий і чорний. Якось так у нас і на вишиванках повелося, і повелося так на писанкарстві також», - зазначила майстриня Алла Рубан.

Майстриня розповіла, що виготовлення писанок в давнину в українській традиції наділялось сакральним значенням. Жінки малювали магічні писанки на розвиток, на добробут і як яйця-оберіги.

За традицією розпочинали писати писанки з другої половини Великоднього посту, а найбільше їх виготовляли у четвер і п’ятницю перед Пасхою. На Великдень писанки та крашанки освячували у церкві, а потім ними прикрашали оселі.