Ольга Марківна Довгоброд — унікальна жінка. У липні цього року жителька Чернігова святкуватиме 105-ти річний ювілей.

Життєвий шлях цієї мужньої жінки складався нелегко. Доля підготувала багато сюрпризів, але вона ніколи не здавалася і завжди дивилася на усе з оптимізмом. Саме оптимізм та любов до інших людей допомогають Ользі Марковні триматися на цьому світі і цінувати життя понад усе.

Одна доля й три кохання

Ольга Марківна народилася в 1910 році у багатодітній родині. Її батько працював вчителем у Тетієві, що на Київщині, і був шанованою людиною. Крім Ольги Довгоброд, у родині зростало ще восьмеро дітей, а вона — наймолодша.

Рано залишившись без батька, Ольга єдина з сім'ї, хто не здобув середню освіту. «То були важкі часи. Потрібно було допомагати матері і сестрам по господарству. Ніколи було навчатися»,  — розповідає жінка.

Про своє перше кохання Ольга Марківна згадує із теплотою у серці. Свого Євгенія вона зустріла на річці і покохала з першого погляду, хоча була вже заручена з іншим. Заручини довелося розірвати, невдовзі молоді одружилися і в них народився син, який у 33 роки трагічно загине на річці, рятуючи життя маленьких дівчаток.

Шлюб з Євгенієм тривав недовго — лише три роки. Жінка розлучилась із чоловіком, залишила маленького сина вдома і поїхала шукати кращої долі на заробітки у Росію. Там зустріла свого другого чоловіка, який загинув на війні (1941-1945). Рано овдовівши, Ольга Марківна не змогла пережити горе і повернулася на Батьківщину, де вийшла заміж втретє.

Економка Борисенка

Усе своє життя Ольга Довгоброд тяжко працювала. Роботи не боялася: відбудовувала Сталінград, прокладала залізничну дорогу на Півночі, сортувала і доставляла листи під час війни, працювала комендантом у жіночому гуртожитку.

Життя Ольги Марківни кардинально змінилося у 1964 році. Їй пощастило потрапити у родину першого секретаря Чернігівського обкому партії Миколи Борисенка, де вона працювала економкою. Микола Борисенко дуже цінував Ольгу Марківну, а найбільше її кулінарні здібності. Навіть коли чиновника перевели на роботу до Києва, він хотів забрати її із собою. Але жінка відмовилася, хоча кожного тижня приїжджала допомагати його родині.

«Микола Борисенко був хорошою людиною. Він та його родина полюбляла борщі і вареники, які я готувала. За це він виділив мені квартиру та відправляв на курорти у Крим», - пригадує Ольга Довгоброд.

Справжня сороптимістка

Ольга Марківна проживає одна у невеличкій квартирі у центрі міста, але самотньою себе не почуває. «Я люблю, коли до мене приходять у гості і спілкуються зі мною. Люди додають мені сил і енергії. Це мене і тримає на  білому світі. Дай Боже, прожити усім стільки років, скільки я живу!» - говорить жінка.

Ось уже більше трьох років опіку над старенькою взяв чернігівський жіночий клуб сороптимісток. Це всесвітня організація, що допомогає жінкам у питаннях захисту їхніх прав у суспільстві.

Кожної неділі сороптимістки відвідують Ольгу Марківну і піклуються про неї. За це старенька називає їх «янголами». А нещодавно відбулося урочисте посвячення Ольги Марківни у члени клубу сороптимісток.

«Ольга Марківна — справжня сороптимістка! Я захоплююсь цією людиною, яка у такому віці не втрачає оптимізм і любов до ближніх», - ділиться своїми враженнями сороптимістка Світлана Сокол.

Життя прожити — не поле перейти

У свої роки Ольга Марківна має відмінний стан здоров'я, бо ніколи не вживала ліків і не пила горілки, вважає вона. Пам'ять така, що без проблем згадує всі імена і прізвища. Раніше старенька полюбляла дивитися телевізор, а зараз просить, щоб їй читали газети.

Та найбільше вражає те, що Ольга Марківна цитує Шукшина і співає українські пісні. І це у такому віці!

Кожного року до Ольги Марківни приїжджають закордонні волонтери. Старенька цьому дуже радіє і знає кожного волонтера в обличчя. Нідерландський письменник Пітер Леддінг вже кілька років поспіль пише книгу про Ольгу Довгоброд, настільки його вразила українська довгожителька.

Останнім часом Ольга Марківна багато молиться. Вона просить у Бога, щоб він усім дарував таке кріпке здоров'я як у неї.

Перед своїм ювілеєм Ольга Довгоброд мріє лише про одне - щоб до неї приїхав її улюблений онук Микола, який мешкає у Калінінграді. «Ніяких подарунків мені не треба. Як побачу Миколку, душа одразу заспокоїться!».

«За що Бог дав мені стільки років життя? Не можу збагнути, це покарання чи нагорода!?», - роздумує Ольга Марківна.

Та як би там не було, Всевишній завжди нагороджує людей, які протягом свого життя сумлінно працюють і з оптимізмом в душі вірять у майбутнє. Ольга Марківна Довгоброд — саме така людина, після спілкування з якою хочеться забути усі негаразди і бути оптимістом по життю!