Чернігівець Віталій Кирилов 18 років свого життя присвятив бойовому танковому ремеслу. В АТО встиг понюхати пороху і смерті в очі зазирнути.

Про фронтові будні сіверського танкіста – далі у ексклюзивному матеріалі «Високого Валу».

Янголи в броні

На війні вони завжди на передовій – першими ідуть в бій і першими приймають на себе вогневий шквал ворога. Піхота ж їх називає «янголами-охоронцями». Більше того, солдатів цього роду військ без перебільшення можна називати «дозорними під бронею», адже під час активних обстрілів тільки вони здатні помітити маневри супротивника.

Як відомо, на Чернігівщині дислокується один з найбільших в країні танкових підрозділів – Перша окрема гвардійська танкова бригада. Коли на Україну напали російські окупанти, сіверські танкісти одними з перших вирушили на захист держави. Спочатку вони охороняли північні рубежі області, а потім вирушили на Донбас – у саме пекло бойових дій. Один з тих, хто встиг понюхати пороху у цій гібридній війні – чернігівець Віталій Кирилов.

- Для мене все почалося з самого початку, одразу після того, як відбулася Революція Гідності і анексія Криму. Ми в складі 1-ої окремої танкової бригади вирушили на північні рубежі, адже на той момент уже була загроза вторгнення російських військ через ділянку кордону на Чернігівщині. Різні тактичні групи зняли свій район. Мій перший виїзд відбувся 17 квітня минулого року і відтоді постійно в польових умовах до жовтня. Стояли на варті у напрямку Московської траси, дислокувалися також у Конотопі Сумської області. А тоді вже виїхали під Луганськ.

Наша перша група була направлена в Луганський аеропорт. Хлопці полетіли і трапилася трагедія – збили наш «Іл». А моя група – 3-я батальйонна тактична група виїхала під Луганськ. А звідти весь рух пішов вперед.

За весь час в АТО (період перших Мінських домовленостей, активні бойові дії і знову другі Мінські домовленості) у Віталія Кирилова 12 наступальних операцій і 2 відступи. Сіверський танкіст брав активну участь у прориві і утриманні коридору в Луганський аеропорт і виводі звідти наших військ, які були там заблоковані.

За словами Віталія Кирилова, чернігівські танкісти одні з кращих в Україні. Сіверяни в АТО проявили себе як справжні професіонали військового ремесла.

- Дуже добре всі мобілізовані виконували свої бойові завдання. Навіть ті, хто проходив службу ще за Радянського Союзу. Вони швидко все згадали. Допомогло і те, що на базі танкової бригади у Гончарівському дуже сильна підготовка. Окрім того, на нашій базі проводилися Всеукраїнські змагання танкових екіпажів. Тоді (у 2011 році) була дуже суттєва практика.

Це була не просто стрільба з місця, а і водіння в жорстких умовах, стрільба на ходу. Все було максимально наближено до бойових дій. У пам’яті свій слід ці міноборонівські змагання залишили.

Віталій Кирилов зізнається, що на Донбасі загинуло чимало його бойових товаришів.

- Звичайно, на війні без вбитих не буває. А якщо мова про танкістів – то і взагалі… Пригадую екіпаж Андрія Плохого. Він брав участь у штурмі разом із «Айдаром». Вийшло так, що танк підірвали. Був закладений фугас, притому колосально величезної потужності. Адже коли танк на нього наїхав, його буквально накрило вогняною хвилею.

Здетонував боєкомплект і башню танку боєкомплектом вирвало. Вона у повітрі розвернулася і під кутом проти руху танку стволом зайшла в дорогу. Це попри всі закони фізики… Звичайно, екіпаж загинув на місці. Ті хлопці були справжніми героями. Вони такі речі виробляли під час штурмів…

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У день танкіста відзначили кращих військовослужбовців

На війні Віталію Кирилову довелося багато чого пережити. Пригадує кілька моментів із фронтового «танкістського життя».

- Знаходилися ми на блок-посту під Металістом. І почався мінометний обстріл. Є така штука – «партизанка». Це зварені три мінометні труби і виходить, що одразу по нас випускають три міни. А ми саме почали чаювати. Тільки зробили по ковтку як чуємо – свистить. Поки свистить, є час заховатися. Ми залишили чашки і сховалися у бліндаж. Перші міни полетіли по селу – дуже сильно вороги промахнулися. Ми відправили кілька людей в село, щоб перевірити чи немає постраждалих серед населення і у разі потреби, щоб вони надали їм першу медичну допомогу.

Потім знову полетіли міни. Ми знову заховалися в укриття. Чай залишився недопитим. Так було разів чотири. Потім мене вже «розібрало зло» і я забрав чай з собою і допивав його під мінометним обстрілом. Потім ми вже почали давати відповідь супротивнику. І начальник блок-посту дав наказ танкістам сісти в танки і звідти коригувати вогонь. Хлопці вичислили звідки вів вогонь міномет. А це зробити дуже важко. Ну, і ми, звичайно, «накрили» те місце і знищили ворога.

А ще був випадок, коли завдяки інтуїції і свого логічного мислення танкіст Віталій Кирилов врятував від загибелі багатьох солдатів.

- Був випадок під Веселою Горою. Стояв у нас там бензовоз із 1,5 тоннами пального. Ми підійшли і попросили, щоб хлопці відігнали його від позицій. Нам відповіли, що, мовляв, сховати нікуди, а тут він в окопі в укритті. Але ж всі розуміли, що мінімальне попадання в бензовоз – і нам усім… Я кілька разів ходив просив. Врешті, його відігнали. І через дві години починається серйозний обстріл. «Поклали» все чітко по наших позиціях. І, що цікаво – прямісінько в те місце, де стояв бензовоз прямим влученням потрапляє ракета від «Граду». Уявіть, що було, якби його не прибрали.

Танкісти – це особлива група військ і як, кажуть, у них свої погляди на життя. Існують у танкістів і свої власні фронтові закони.

- Ні піхота, ані десантники без танків нікуди не йдуть у наступ. Це досить серйозна вогнева підтримка. Біля танка завжди можна сховатися. Це ж не БТР, який прострілюють наскрізь середнім калібром. Танк додає впевненості під час несення служби на блок-постах, адже під час обстрілу всі ховаються в укриття. У цей час супротивник може здійснювати певні маневри. І ці переміщення може помітити лише танкіст, який знаходиться під бронею. Дуже часто під час обстрілів відбуваються наступальні атаки. І спостереження ведуться з танків.

Є свої «закони». На війні ми ніколи перед виїздом не фотографуємося. Коли вже все зроблено і повертаємося назад – тоді, будь-ласка, на пам'ять фото. А перед – ні. Лише нетривале якесь обговорення – і в бій.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Український танк «завалив» основних панцирників світу

Можливо, хтось із вас бачив фільм «Білий тигр». В основі сюжету – молодий радянський танкіст, який буцімто розумів танки і вони з ним розмовляли і іноді навіть ділилися секретною інформацією. Так от за словами Віталія Кирилова, у тому фільмі дуже вдало були передані фронтові реалії танкістів. Адже танк для танкіста – дещо більше, ніж просто броньована машина.

- Так воно все і є. Твоє життя залежить від танка. І навпаки. Я з танком часто розмовляв, дав йому ім’я. Вранці казав «доброго ранку, сьогодні будемо працювати, не підведи ж мене». Хоча це, можливо, все на рівні жартів, але реально – це допомагає. Можливо, саме завдяки цьому я і залишився живим.