Коли свободолюбива Україна повстала проти бандитського режиму Януковича – на київський Майдан з усієї держави почали з’їжджатися справжні патріоти.

Один із тих, хто залишив дім, родину, роботу і поїхав у столицю відстоювати право на щасливе майбутнє для себе і своїх дітей – чернігівець Юніс Аскеров. У сутичці з «Беркутом» йому прострелили руку, проломили череп і зламали носа.​

Сьогодні в Україні відзначається День Гідності та Свободи. Це свято символізує незламний бойовий дух української нації і наше прагнення до свободи.

Майданівці, можливо, і не здогадувалися, що не всі повернуться додому, або ж хтось на все життя залишиться інвалідом. Тоді у них була спільна мета – визволити країну від диктатора. 

Про спогади страшного протистояння і буремні події Революції Гідності – далі в інтерв’ю з Юнісом Аскеровим.

Про Майдан Юніс Аскеров розповідає зі сльозами на очах. Хвилюється. Відчувається, що чоловік пережив дійсно жахливі події.

- Перший раз я поїхав 22-го, коли під Кабміном були заворушки. Потім уже, коли побили студентів, я не міг залишатися вдома. Залишив роботу і поїхав. Я був за те, щоб подолати беззаконня. За Європу не виступав, не готові ми ще туди. Коли прийшов Янукович до влади, багато моїх друзів втратили бізнес, нормальної роботи законно не можна було знайти. Терпіти я вже не міг.

Юніс Аскеров один із тих, хто події на Майдані запам’ятає на все життя, адже він був безпосереднім учасником тих трагічних, але певним чином святих подій. Звичайно, без травм у протистоянні з «Беркутом» не обійшлося. Більше того, чернігівець потрапив у полон до спецпризначенців, які захищали владу Януковича.

- З 10 на 11 грудня був штурм, ми вийшли на Інститутську під браму і там нас було дуже мало. Але потім зі сцени зачитали молитву і додалося сил. Тоді вже, 18 лютого, коли Інститутську ми захопили, то тримали «Беркут», щоб відійшли дідусі з бабусями.

Потім ми вже виходили з оточення. Мені прострелили плече. Я зайшов у Жовтневий палац, мене перев’язали. Потім палац захопив «Беркут» і я потрапив у полон. Дівчат тоді відпустили, тільки позабирали гроші, коштовності, годинники. Мене ж били. Я впав. Розбили череп і заливали перцевим балоном прямо в рану. Взяли паспорт, подивилися, що я з Чернігова і порвали його. Я втратив свідомість.

Як не дивно, але врятуватися Юнісу допоміг один із правоохоронців.

- Підійшов до мене хлопець МВСник, розбудив і питає, чи зможу я бігти. Він мене підняв, перекинув через паркан і пальцем тикнув куди бігти, мовляв, їхніх там немає. Я обернувся, а він ще двох «беркутів» тримав, щоб не погналися слідом. Потім уже хлопці з барикад мене підхопили. Лікар мене зашивав. До речі, без анестезії.

- Коли Майдан переміг і Янукович втік, які перші були емоції? Вірили в те, що кінець?

- Тоді не очікували удару від Росії. Тоді був такий запал. Ми повернулися в Чернігів. Хотіли тут систему змінювати. Змінилося ставлення у людей до себе і своєї гідності, але недопрацювали. Ще треба працювати. Якби не війна, все б швидко закінчилося. Майдан триває, просто він перейшов у іншу фазу. Ті, хто прийшов з Майдану, кинулися на фронт. Вірю в те, що вже мої діти будуть жити нормально.