На своїй сторінці у мережі Facebook ніжинка Світлана Борисюк повідомила: «Повернулася я сьогодні з побачення із Надією Савченко. Ніжинці, незламна, мудра і щира Надія передавала вам вітання! Надя обіцяла приїхати до Ніжина і поговорити про справи, плани та проекти. Скоро у Ніжині буде презентація книжки Н. Савченко «Сильне ім’я Надія» (яку так злякалися ФСБ-ники на кордоні…). Тоді й поговоримо».

Світлана Борисюк – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри соціальної педагогіки та соціальної роботи Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя. Світлану Олексіївну ми запросили до розмови, та поговорили про її поїздку до незламної українки 33-річної  льотчиці Надії Савченко, пише Нежатин.

– Світлано Олексіївно, що стало поштовхом відвідати Надію?

– Я їхала подякувати за сина та за інших дітей.  Мій син Іван – активний учасник Революції Гідності. Родина Савченків його разом з іншими майданівцями  прихистила: вони мали можливість у них перепочити, поїсти та помитися. Але цьому передувала інша історія, яка пов’язує нас з Надією. Є таке  військове містечко на Львівщині – Броди, там, де служила Надія, і  там живе моя рідня – мама.  Туди я їздила зі своїми синами. На ігровому дитячому майданчику мій Іван грався разом з хлопчиком  Валерієм Білобрюховим. Далі так склалося життя, що  родина військових Валерія переїжджає до Ніжина, і хлопці  потрапляють до одного класу.  А родина Валерія має родинні зв’язки з родиною Надії Савченко…

18 лютого,  коли почалися активні події на майдані, мій син ішов з візою, яку йому дали  до Америки. Валерій мав іти до лікаря, бо мав хворобу – астму. Але в результаті вони разом опинилися в цю ніч  на майдані поряд  з Надею, де, як і інша українська молодь, захищали свій європейський вибір.

20 лютого  почалось жахіття – розстріл майдану.  Надя Савченко  попросила Івана та Валерія  в готелі «Україна» носити поранених. Таким чином, волею долі та Наді  хлопці не потрапили на Інституцьку. І тому я поїхала до Наді сказати материнське спасибі за те, що уберегла мого сина. Вона не одну людину уберегла, тому що завжди була з холодним розумом і завжди розуміла ситуацію та  уміла захищати так, як зараз захищає, напевно, не тільки своє життя, а й вибір всього українського народу та  право на свободу всіх нас.

Зі свої поїздки та годинної бесіди з Надією Савченко я розумію: вона стоїть проти цієї гнилої системи, яка є і в нашій країні – це система байдужості до своїх громадян в цілому і окремо конкретної людини. Вона стоїть проти системи байдужості Європи та в цілому світі. Показує це своєю позицією, своєю незламністю, розуміючи, що її життя може обірватися. При зустрічі Ілля Новіков, її адвокат,  повідав нам, що Надя написала заповіт і дала вказівки не подавати на апеляцію після вироку російського суду.

– Чому все ж таки легендарна українська льотчиця пообіцяла приїхати до Ніжина?

– Ми їй розповідали, як Ніжин бореться та підтримує її.  Вона пообіцяла приїхати в Ніжин, але не для того, щоб їй аплодували і казали «дякую». «Я приїду до Ніжина говорити про справу», — сказала українська льотчиця. Коли Надія була в полоні на Донбасі, її сестра Віра була проїздом через Ніжин.  Вона відвідала молитовний  майдан, де разом з ніжинцями  помолилася…

– Якого характеру видалось побачення, про що говорили?

– Взагалі розмова була частково особистою. А в більшій частині вона стосувалася майбутнього  країни.  Нас розділяло скло, ми говорили через  телефонні слухавки, а потім долоні в долоні через те ж скло  тримали руки.   Було розчулення, були сльози, але трималися. Надя – молода жінка  з  холеристичним характером,  яку утримають  півтора року в камері-одиночці. Її навіть вигулюють не в групі, таким чином Надія  позбавлена спілкуватися з людьми, але, не дивлячись на це, вона випромінює надію, віру та перемогу.  Про ці відчуття, які були після побачення, можу сказати  так: я приїхала, підтримана енергетично. Знаєте, Олег Мезинцев,  боєць АТО, який вийшов з котла під Саур Могилою,  казав після побачення з Надією: «Коли порозмовляю з нею  годину —  вистачає  на місяць сили жити і вірити».  Унікальний випадок.

– Прогнози  стосовно долі Наді?

– Прогнози  дають адвокати. А Надя сказала, що не піде в російську тюрму шити фуфайки російським міліціонерам. Оптимістично чи ні  вона налаштована – про це сама не казала, лише наголосила: «В тюрму не піду». Але є надія у Надії  на те, що вона повернеться до України, зробить зміни в армії, буде працювати, як депутат над зміною законодавства, аби країна виходила з ями.

– Що робить наша держава,  зі слів Надії,  аби її визволити?

– Про це не говорили.  Вона висловлює подяку усім патріотам за підтримку. Моя особиста думка – хотілося б з боку держави більше участі.

– Ви писали у себе на сторінці у соцмережі про книжку, яку так злякалися ФСБ-ники на кордоні… Розкажіть про цю ситуацію.

– Дорога до Росії з Ніжина тривала дві доби. Зі мною їхали Ірина Юзик та Олег Мезинцев.  На Російському кордоні  чекала процедура  перевірки: коли абсолютно всі виходять з сумками та  вантажами, а  прикордонники все це переривають до дна. В мене було таке враження, ніби ми стоїмо перед церквою на освячення пасхи, тільки замість благодаті – болісне відчуття. Ніхто не поспішав нас відпустити з ночі в дорозі, з-під дощу, який того дня лив з неба. І коли правоохоронці  дійшли до нас  та побачили в валізі авторські книги Н. Савченко «Сильне ім’я Надія», яку везли Надіним прихильникам, ми почули  в свій бік: «Екстремісти. Екстремістська література. Це – ваша Савченко!?».

Нас забрали одразу у відповідну кімнату. Протягом усієї ночі працівники  ФСБ усіх рівнів вирішували,  що далі з нами робити. У «заручниках» були пасажири  двох  автобусів, а затримка лише за нами. Пасажири, які їхали в Ростов на Дону – з різними світоглядами. Було невдоволення.  Чули в бік себе надривчасті фрази: «Посмотрите в их глаза, эти люди наколоты наркотиками». Я подумала, що ж за очі тоді в нас були!? Ми  були втомлені, перелякані,  напружені  від обстановки. Ніч. Поле. Але в цьому автобусі чули й інші фрази:  «Хіба книжка – бомба?..». Мабуть, для когось і бомба…  Коли про цю ситуацію  я розповіла Наді,  вона сказала: «Ваші очі – це погляд прозрівших людей».

Ніжин з перших днів ув’язнення долучався до акцій на підтримку Надії. Вона є  народним  депутатом  від ВО «Батьківщина».   Активно виявляють свою позицію стосовно підтримки і ніжинські батьківщинівці. Слід зазначити, що до організації поїздки  Світлани Борисюк на побачення з Савченко долучилися  депутати Ніжинської міської ради ВО «Батьківщина» та депутат Чернігівської обласної ради  ВО «Батьківщина» Сергій Охонько.