Сьогодні військовослужбовці на Сході України захищають свободу і незалежність нашої держави, щодня ризикуючи власним життям.

Хто вони, захисники України? Яку ціну платять, виконуючи свій громадянський обов'язок? Читайте рубрику «Хоробрі серця Чернігівщини» від Високого Валу, щоб знати своїх Героїв.

Антитерористична операція, як сором’язливо українська влада називає війну у Донецькій та Луганській областях, породжує нові легенди та нових героїв.

Однією з легендарних особистостей цієї війни є завідувач сектору Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників АТО у Чернігівській області Альберт Черешко.

«Сказав піду, і все»

Альберт Черешко пробув на буремному сході у складі 41-го батальйону територіальної оборони з 2014 по 2015 роки.

Потім разом з побратимами заснував ГО «Щит-41», а згодом Альберту запропонували посаду держслужбовця, на якій він перебуває з вересня 2015 року.

- Коли прийшла повістка, я одразу сказав, що піду. В родини були хвилювання, спроби відмовити, шукали родичів з військкомату, але я до цього ставився байдуже. Сказав піду, і все.

Чоловік розумів, якщо на Сході не зупинити цієї агресії, то вона прийде сюди. З часом тільки впевнився, що вчинив правильно.

- Пробув у зоні АТО більше року. Перша ротація була через півроку, потім знову пішов. Мирне населення ставилося до нас по-різному, одні байдуже, інші вороже. Тільки одиниці були на стороні наших військовослужбовців: давали їжу, воду та все інше.

Перед тим як відправляти бійців на Схід, вони проходили бойову підготовку. За словами Альберта Черешка, вона дуже відрізнялася від того злагодження, яке мали б надавати. Можливо, тоді ще не було таких спеціалістів.

- Нас відправляли без озброєння, без захисних засобів: бронежилетів, касок і т.д. Говорили, що все буде, коли приїдемо. Пізніше, коли це набуло розголосу – все у нас з’явилося, хоча і більшість надали волонтери.

На той час були розроблені нормативи для казармового положення, коли форма могла носитися півроку, рік і потім мінятися. А хлопці жили в польових умовах і могли за 2 дні виповзати цю форму. Тому вони намагалися одягатися у все, що було.

- Набрали чоловіків більше із районів та сіл і таких простих, що скажуть іти з голими руками на танк - вони підуть. Однак нас саме через це і боялись.

Коли не підготовлених людей кидають у такі умови: де немає ні світла, ні їжі, зовсім нічого, вони мають це якось винайти. То важко було більше не емоційно і не фізично, а від того, що ми не розуміли, що робити. Вистачало і сили, і розуму, а от що робити - ніхто нічого не казав.

«Просто був солдатом, з хлопцями кашу їв»

Саме так, сором’язливо але з трепетом у голосі згадує Альберт будні на Сході.

- Перебуваючи там, кожна хвилина є ризиком для життя. Прилітає снаряд, який розривається в 5-10 метрах від тебе і ти розумієш, що наступний може розірватися під ногами. І якщо ти не тямиш куди бігти, що робити, то можеш загинути в будь-яку секунду. Було дуже багато запеклих боїв у Дебальцевому, в Малоорлівці, в Вуглегірську. По другій ротації: біля Старогнатівки, Прохорівки.

Боєць розповідає, що дуже часто траплялося так, коли військові хвилини на дві запізнювались прибути в зазначене місце в певний час, бо блукали полями, а туди прилітали ворожі снаряди - це було дуже дивно і не зрозуміло.

Після повернення з буремного сходу Альберта Черешка двічі нагородили за безпосередню участь у бойових зіткненнях в зоні проведення антитерористичної операції Нагрудним знаком «Учасника АТО» і «За зразкову службу». Наразі в Генеральному штабі Збройних Сил України знаходяться ще 3 подання на нагородження воїна.

Нині Альберт Черешко обіймає посаду голови Громадської організації «Спілка воїнів АТО Чернігівщини». За його словами, ця державна служба займається учасниками бойових дій: учасниками АТО, ветеранами Великої Вітчизняної війни, афганцями та іншими. Крім того, чоловік веде заняття для воїнів АТО та членів їхніх родин у реабілітаційному центрі в Чернігові.

- Я раджу своїм друзям і всім нашим воїнам бути завжди впевненими в собі, інакше в тобі ніхто не побачить побратима, аби підставити плече.