Минув рік як загинув у зоні АТО боєць зведеного загону міліції Чернігівщини, помічник оперативного чергового Корюківського райвідділу внутрішніх справ сержант міліції Олег Науменко.

Цього дня побратими вшанували його пам'ять.

Чоловік з дитинства хотів стати міліціонером. Навіть закінчивши з відзнакою Щорське вище професійне училище лісового господарства, своїй дитячій мрії Олег не зрадив. Після училища деякий час працював охоронником Корюківського міжрайонного відділення Державної служби охорони. А згодом, відслуживши строкову службу у лавах української армії, таки став правоохоронцем: спочатку працював у ДАІ, потім – у райвідділі міліції.

Коли надійшов наказ про відрядження в зону АТО на Донбас, міліціонер навіть думки не мав шукати якихось причин не їхати. Вихований в дусі патріотизму та любові до Батьківщини, він просто не міг вчинити інакше.

15 лютого, на Стрітення, Олег ще подзвонив мамі Тетяні Василівні, вона саме у церкві була. Вийшла, щоб поговорити з сином. Живий, здоровий, все добре. А назавтра, коли Олег не вийшов на зв’язок, дружина і мама забили на сполох.

Згодом родичам повідомили, що Олег був поранений. Сепаратисти практично впритул розстріляли їхній блокпост із підствольних гранатометів. Олег отримав поранення хребта, його контузило. Незважаючи на обстріл, бійці відкрили вогонь у відповідь, убивши кількох сепаратистів (за документами росіян). Олега доставили в польову медроту в Дебальцеве. За кілька днів усіх поранених намагалися вивезти звідти до Артемівська, але їхню колону повністю розстріляли. Олега шукали довго, його тіло змогли привезти додому лише на початку березня. 11 березня загиблого Олега Науменка поховали у його рідних Холмах.

На півдорозі життя залишилася вдовою 24-річна дружина Вікторія, напівсиротою – донечка Софійка.

Тепер мама з донькою мешкають у Чернігові. Вікторія служить у поліції, заочно навчається у педінституті. В обласному центрі придбали двокімнатну квартиру. Невістці і внучці допомогли і Олегові батьки, віддавши свої частки одноразової допомоги за загиблого сина. А як інакше - там же їхнє Сонечко, Софійка, татова копія…

Наразі дружина загиблого міліціонера Вікторія Науменко в складі батальйону «Чернігів» знаходиться в зоні АТО на Донбасі. Тендітна дівчина з міцним характером не жаліється на долю. Нарівні з чоловіками вона несе службу й міцно тримає свій автомат, готова в любий момент стати на захист України, за яку загинув Олег.

Незадовго до страшної трагедії Олег з Вікою облаштовували у Холмах своє житло, частками розраховуючись за нього з господарем. Тепер у цьому будинку живе Олегова мама Тетяна Василівна.

Жінку не полишають на самоті синові друзі, колеги, сусіди, небайдужі односельці. Щось треба – вони завжди поряд. Нещодавно директор Холминського держлісгоспу Олександр Демченко надав жінці дві машини дров на зиму. Одразу ж приїхали Олегові колеги: попиляли, порубали і поскладали. 

16 лютого в роковини загибелі Олега до нього на могилу прийшли родичі, побратими, колеги та друзі. Вони згадували товариша як сумлінного та відданого обов’язку правоохоронця, надійного бойового товариша, чуйного чоловіка і люблячого батька.

Олег Науменко посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. Ім`я свого випускника-відмінника увічнили у Щорському вищому профтехучилищі лісового господарства, відкривши меморіальну дошку пам`яті. Пам`ять про земляка зберігають експозиції Чернігівського військово-історичного, Корюківського історичного та Холминського краєзнавчого музеїв.

Світла пам`ять тобі, вічний воїне…