Сьогодні Україна відзначає День боротьби за права кримськотатарського народу та вшановує жертв депортації кримських татар 1944 року.

Депортація кримських татар, розпочата 18 травня 1944 року, — один з найбільших злочинів радянського режиму, вчинених ним під час Другої світової війни.

Понад 20 років в СРСР повністю заперечувався злочинний характер цих дій.

Депортація кримськотатарського населення розпочалася о 3 годині ночі 18 травня 1944 року і завершилася, в основному, 20 травня. За цей час було виселено 180 014 осіб. Крім того, 6 тисяч мобілізованих військкоматами протягом квітня-травня кримськотатарських юнаків окремо відправлено на наряди Головного управління формування резервів до Гурьєва (Атирау, Казахстан), Куйбишева та Рибінська, а ще 5 тисяч кримських татар заслано на роботи до таборів тресту «Московуголь».

Разом вигнано з Криму за перші два дні 191 044 осіб. Окремо 5989 чоловік, звинувачених у співпраці з німцями, та іншого «антирадянського елементу» заарештовано під час депортації. Вони потрапили до ГУЛАГу і в подальшому не враховувалися в загальних зведеннях про вигнанців.

Загальна кількість вигнаного з Криму корінного народу склала: 183 тисячі осіб на загальне спецпоселення, 6 тисяч у табори управління резервів, 6 тисяч до ГУЛАГу, 5 тисяч спецконтингенту для Московського вугільного тресту, а разом 200 тисяч осіб.

Відразу після перемоги над нацизмом розпочалася тотальна демобілізація кримських татар з лав Радянської армії. Протягом 1945-1946 рр. в трудові табори Сибіру та Уралу було направлено 8995 військовослужбовців, яким лише через кілька років дозволили возз’єднатися із родинами на засланні.

Депортація мала катастрофічні наслідки для кримських татар в місцях заслання. Протягом року до завершення війни від голоду, хвороб та виснаження загинуло понад 30 тисяч кримських татар. Не меншої шкоди зазнало господарство Криму, позбавлене досвідчених працівників.

Звинувачення всіх кримських татар у співпраці з німцями парламент Радянського Союзу визнав необґрунтованими ще 1967 року. Проте вони до самого краху комуністичного тоталітаризму так і не отримали права повернутися на батьківщину.

Ураховуючи, що й через сімдесят років після депортації кримськотатарський народ постав перед загрозою дискримінації на рідній землі, з метою підтримки боротьби громадян України - кримських татар за реалізацію своїх прав як представників корінного народу, Указом Президента України встановлено День боротьби за права кримськотатарського народу, який відзначається щороку 18 травня.

Анексія Криму Російською Федерацією у березні 2014 році актуалізувала проблему боротьби кримських татар за свої права. Окупаційна адміністрація Криму вперше в новітній історії заборонила проведення 18 травня традиційного траурного мітингу в центрі Сімферополя, тож 70-і роковини депортації кримські татари відзначали в місцях компактного проживання в оточенні загонів поліції та під наглядом гелікоптерів.

Протягом 2014 року понад 150 кримських татар були піддані «вибірковому правосуддю», 21 зник без відома або був убитий, а Меджліс позбавлений як будинку, так і можливості вести діалог із державними органами так званої «Республіки Крим».

Ураховуючи, що й через сімдесят років після депортації кримськотатарський народ постав перед загрозою дискримінації на рідній землі, з метою підтримки боротьби громадян України - кримських татар за реалізацію своїх прав як представників корінного народу, Указом Президента України від 16 травня 2014 року встановлено День боротьби за права кримськотатарського народу, який відзначається щороку 18 травня.

Вшановуючи пам’ять жертв депортації кримськотатарського народу 1944 року та на знак підтримки кримськотатарському народові, засуджуючи політику тоталітарного режиму щодо утисків кримськотатарського народу, Верховна Рада України 12 листопада 2015 року прийняла Постанову про визнання депортації з Криму кримських татар у 1944 році геноцидом кримськотатарського народу.

За інформацією Українського інституту національної пам’яті