Двоє чоловіків, які тільки нещодавно познайомилися, вирішили здійснити подорож водоймами нашої Батьківщини.

Всього за 14 днів мандрівники пройшли на байдарках 640 км.

Знайомтесь, сьогодні гість Високого Валу - Михайло Закусилов, чернігівець, який наважився на таку неймовірну подорож.

- Пане Михайле, розкажіть, будь ласка, трохи про себе?

- Я проживаю в Чернігові і захоплююсь подібними походами вже давно. Така подорож була насправді не перша для мене.

Я працюю будівельником і це робота сезонна. На жаль, здебільшого влітку зайнятий, тому не можу відпочивати на природі так часто, як того сам хочу.

- Як швидко Ви знайшли напарника на таку незвичну подорож?

- З  Євгеном Дмитриченком ми познайомились нещодавно, десь місяця два тому. І якось швидко знайшли з ним спільну мову і спланували майбутню подорож.

У нас були дві одномісні байдарки - у мене своя, а ось товариш взяв на прокат. У Діми човен більш старенький і тому його доводилося декілька разів ремонтувати, а ось з моєю, слава Богу, проблем не виникало. Та й із собою у нас для ремонту було все необхідне, тому будь-яку поломку ми могли б усунути без проблем.

- Скільки тривала Ваша подорож?

- З 21 травня по 5 червня - тобто 16 днів. З них ми гребли 14 днів, а 2 дні відпочивали у Чернігові, бо як раз проходили по Десні повз наше місто.

У поході я навіть відсвяткував день народження, який був 24 травня. Євген подарував мені музичний інструмент окарину (древній духовий музичний інструмент, глиняна свисткова флейта. На вигляд  невелика камера у формі яйця з отворами для пальців в кількості від чотирьох до тринадцяти – авт.).

Стартували ми в м. Білопілля, що на Сумщині, з річки Вир, далі по протоці потрапили в річку Сейм. Потім була чудова подорож Десною, звідки дійшли до Дніпра і фінішували у київському гідропарку.

Вир і Сейм - річки маленькі, по ним плавати - одне задоволення і відпочинок. А ось на Дніпрі вже трохи важче, потрібно бути завжди напоготові, так як по річці постійно ходить багато суден.

Прокидались ми десь о 7 - 7.30. Поки поїмо і зберемо речі, то виходили на річку близько 9 години. Здебільшого проходили кілометрів по 15 і робили невелику перерву. Йшли, в середньому, 45 км щодня, один день навіть пропливли близько 60 км.

- Як готувалися до плавання, що брали з собою? Скільки витратили грошей?

- Стосовно походів, то я маю великий досвід і тому процес приготування не зайняв багато часу. Кожен взяв для себе свої особисті речі, плюс намет, спальник, каремат.

У Білопіллі закупили продукти майже на 600 гривень, щоб не тягати зайву вагу. Туди ж відправили транспортною компанією з Чернігова наші байдарки, пересилка яких коштувала 315 грн. Ще близько 300 гривень витратили на продукти за два дні, які відпочивали у Чернігові. Тоді до нас приїхали наші друзі і ми, хоч і з запізненням, відсвяткували мій день народження.

- Чи підтримали близькі Вашу таку довгу подорож?

- Так щоб сильно - то ні, звичайно ж багато хто з рідних та знайомих за нас хвилювалися. Але ми не забували і постійно, при можливості, виходили на зв'язок.

- Чи «підтримувала» Вас погода під час подорожі? Які труднощі виникали?

- Перша половина дороги була дощова і прохолодна. Але після Чернігова вже світило сонечко і гребти було в одне задоволення.

Як таких труднощів не було, до всього швидко звикаєш. Коли ти усвідомлюєш, що у тебе такий довгий похід, то і втоми практично немає. Йде дощ, ну і що – не звертаєш на нього увагу, і далі гребеш. Щоправда, одного дня, в дорозі нас застала сильна злива, ми накрилися тентом і перечікували коли дощ закінчиться.

- Збираючись у подорож, обов'язково щось та забудеш, а як було з цим у Вас?

- Я скажу більше, вже після прибуття додому я підсумував, що ми взяли багато зайвих речей.

- З ким зустрічалися протягом подорожі?

- Одиного разу у нас закінчилася питна вода і розрядилися акумулятори на фотоапараті. Я вирішив сходити в село Максаки Чернігівської області, біля якого ми зупинилися на ночівлю. Так ось, у цьому селі мені зустрілася приємніша жіночка, яка пригостила нас молоком. А ще на річках зустрічається безліч рибалок.

Я люблю фотографувати. І під час плавання ми зустрічали дуже багато різних птахів. Якщо я бачу пташку, я кидаю все і починаю її фотографувати. Якщо б не фотоапарат, то ми пройшли цю дистанцію в два рази швидше. Камера дуже відволікає в такій справі.

Сіра чапля, чорний лелека, водомороз, кулик-сорока – це тільки назви тих пташок, кого я особисто знаю. Але у мене на фото є ще багато тих, які мені поки що не відомі і я ще не встиг знайти в інтернеті їх назви.  Багато з них навіть занесені до Червоної книги.

Взагалі, тварин за містом дуже багато - красивих і рідкісних. Звичайно, чим ближче до Києва, тим більше відчутно шум, гам, шашлики, і тому  тварин там вже не зустрінеш.

- Чи були якісь цікаві випадки під час подорожі?

- Після дня веслування нам ледве вдалося вибрати нормальний берег на нічну зупинку. Але і тут нам не зовсім пощастило - берег був усипаний коров’ячим гноєм. Прокинувшись вранці, я побачив, що на наш намет біжить стадо корів, голів 20 мінімум. Бачу, недалеко стоїть пастух, я йому кричу і махаю, мовляв, щоб він їх відігнав від нас. А він як стояв - так і стоїть далі, ніби нас не помічає. Корови прибігли і давай красти у нас продукти. Особливо їм сподобався наш батон. Пізніше ми з’ясували, що цей пастух повністю глухий.

- Не жалкуєте, що відважились на таку важку подорож?

- Звичайно, щодня махати веслом по  45-60 км це не легко, але в цій монотонності забуваєш про все і потрапляєш в зовсім інший світ, де відпочиваєш не тільки тілом, а й душею.

В цілому нам не важко було подолати таку дистанцію. Щоправда, як я і казав вище, ми потрапили до Києва на вихідних, а це постійно божевільний рух по річці, і тому там потрібно бути уважним.

 А ще я багато знімав відео і надалі планую зняти фільм-ролик по цій подорожі.