«Panem et circenses» («Хліба та видовищ»)

«Цей народ вже давно … всі турботи забув,
і Рим, що колись все роздавав:
легіони, і влада, і лікторів зв'язки,
Стриманий тепер і про дві речі лише неспокійно мріє:
Хліба і видовищ! …»

Ведущий: - Скажите, а как именно Вы били свою подружку?

Участница 1: - Ну типа ногой, а потом еще под дых (подходит показывает на Участнице 2).

Участница 2.: - Ты че б...ь …. ох….а, ану тварь иди сюда (дальше молча бьет Участницу 1 по голове арматуриной).

Ведущий: - А пока наши участницы готовятся ответить на вопросы телезрителей, давайте послушаем мнение зала.

Женщина в кофточке: - Девочки, не ссортесь, давайте дружить, сходите вместе в кино, например.

Женщина с шиньйоном: - Девочки, прекратите немедленно, ведь вы же будущие матери, как вы можете.

(На заднем плане Участница 2 метелит об колено лицо Участницы 1. Крупно летят капли крови).

Ведущий: - И вот в студию поступил первый звонок. Представтесь пожайлуста. - Добрый день, я хочу пожелать всем присутствующим в студии никогда не попадать в такие ситуации, и давайте все вместе скажем – «Я не драчун, Мы не драчуны». Студия встает и скандирует:  «Мы не драчуны, Мы не....». Реклама.

Інколи не покидає відчуття що живу в останні дні Римської імперії: той самий гротеск, теж саме різномаїття гріхів, трагіфарс зі сцени, комедія з екранів телевізора.

Відео – яких в Інтернеті рахунок на тисячі.

А тут понеслося – школа, батьки, виховання, невихованість, насильство, дівчата, бійка…. І далі вже – божа кара, смертна кара (це щоб божу наблизити?), уповноважений прав дитини, занепокоєна громадськість, знервовано стурбовані соціальні мережі.

Щира діяльність межує з її імітацією. Співчуття з цинізмом. Розум з безладом. Порядок з кретинізмом.

Я не про дівчат, я про нас, про всіх, про суспільство.

З дівчатами все зрозуміло. Ніхто не відміняв підліткової агресії. Якщо у когось не було бійки в цьому віці – той може далі не читати, але це буде стосуватися одиниць.

Так це не супроводжувалося записами на відео, не було поширення, не було такого суспільного розголосу.

Згадую, що мої шкільні роки припали на існування в Чернігові так званих «районів», коли йшли стінка на стінку, коли ламали голови, коли калічились та калічили.

Потрапити на територію не свого «району» – один  із страхів підлітків 80-х років минулого століття. Діти навіть переставали ходити на гуртки чи до друзів в гості, бо треба було їхати в інші куточки міста.

Бійка після уроків – чи не обов’язковий атрибут тогочасного життя, не кожноденний, не щотижневий і навіть не щомісячний, але атрибут.

Я не кажу що це добре, я лише кажу що це було. Не було мобільних, не було відео, не було Інтернету. Але по факту – насильство було, може не таке цинічне, але інколи й більш жорстоке.

Приголомшило, що випадок, який мав би увійти у поліцейські зведення і буди забутим після вироку суду, став ледь не топ-новиною.

Його смакують, обговорюють. Бійка стала темою новин та ток-шоу. В транспорті, на зупинках, на роботі – обговорюють які телевізійні канали вже відмітились в Чернігові, а яки обійшли цю подію.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ПОДРОБИЦІ БІЙКИ ПІДЛІТКІВ У ЧЕРНІГОВІ В ЕФІРІ ТОК-ШОУ: ЧИ ПРОБАЧИЛИ ЖЕРТВИ ПОБИТТЯ МАШУ?

Рейтинги формуються просто на очах, від експертів не проштовхнутись. Ток-шоу в прайм-тайм. Тисячі слів набраних на сторінках соціальних мереж, тисячі лайків, коментарів.

Як писав український класик: «Село неначе погоріло, Неначе люди подуріли».

Між іншим, на тому ж YouTube є така функція – поскаржитись на зміст. Є щось таке і у соціальних мережах – адекватні бізнес-системи не хочуть пропагувати насильство.

Але це відео не зникає, воно шириться, бо воно насправді багатьом подобається.

Бо воно «включає» щось давнє, щось первісне, щось хиже – те, що ми намагаємось залишити за межею поняття «бути людиною», і що таки відмежовує (я сподіваюсь на це) нас від світу тваринного.

 «Стурбовані» соціальні мережі: винна школа.

«Не можна десятиліттями оббирати батьків, поводитися, як останні хапуги, і мати вплив. Ну, не буває так. І ніякий закон тут не допоможе. Просто совість треба мати».

Школа професійно тримає оборону – винні батьки: «Впливу на батьків не маємо, потрібен закон про виховання».

Така собі громадянська експресія: «Судить! Или устроим им самосуд!!! Народ в ярости, разорвет этих уродок и всех кто их покрывает».

Або ж апофеозом: «Мне страшно за нашу страну! Куда катится наше общество? Какие демоны? Какая дьявольская сила овладела ей? Опять громкое происшествие, и опять среди молодежи! Куда смотрит правительство, общество, учителя, родители, "полиция"?»

Зло має бути покаранє. Це безсумнівно. Але якою ціною? Ціною більшого зла та насильства?

Мало хто замислюється, але насильство завжди було частиною культури. Філософи навіть називають насильство батьком культури, витоком багатьох суспільних інститутів – тієї ж держави, яка привласнює собі право на насильство.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: НА ДІВЧАТ, ЯКІ ПОСТРАЖДАЛИ ВІД ПІДЛІТКА-АГРЕСОРА, ЧИНИВСЯ ПСИХОЛОГІЧНИЙ ТИСК, - РЕАКЦІЯ СОЦМЕРЕЖ

Згадаємо й те, що в наших традиціях право на фізичну силу, як на владу, знаходиться в координатах чоловічого домінування. На бійку хлопців ніхто б так не відреагував, або  реакція була б меншою.

Й нарешті, реакція людей стала ще одним свідченням озлобленості нашого суспільства – на бідність, на лицемірство, на беззаконня, на відсутність гідного життя. Де тонко там і рветься – подія стала клапаном, через який тимчасово виходить соціальна пара (як там кажуть в Одесі – «накипіло»). Можливо тому ця подія була підхоплена мас-медіа – як своєрідний паровідвід.

Я не дивився того відео, і передачу на ТРК «Україна» так само не дивився (навіть у повторі), і дивитися не буду.

Огидно, що це відео з’явилося, огидно що воно стало не доказом в кримінальній справі, а стало ширитися Інтернетом.

Огидно що його дивляться та обговорюють. І більше всього – огидно піаритись на приниженні іншого, так само, як і піаритися на своєму приниженні.

В підсумку маємо патову ситуацію. Якщо ніхто не буде покараний – хвиля підліткових повторів буде великою, якщо будуть – то маленькою. Вистачить ще не на одне ток-шоу.

Хліба і видовищ! …

Ігор Кондратьєв, історик, публіцист