А чи любите ви Чернігів?

Переконаний, більшість із Вас навіть не задумуючись скажуть: так, люблять.

Однак, банальне запитання: а чи підкріплена ця любов реальними діями? Днями став свідком однієї цікавої ситуації: повз будинок радіо зі сторони двору йшла літня жінка.

Знаєте, такий типаж бабусі, яка любить повчати молодь у громадському транспорті. Йшла собі неквапом, і викинула обгортку від цукерки просто в кущі поблизу будівлі. Я не став наздоганяти її, сваритися і питати про любов до Чернігова. Але, погодьтеся, це поганий вчинок для літньої людини.

Особливо, враховуючи, що в радіусі 20 метрів було як мінімум 3 урни, повз одну з яких згодом і пройшла ця пані.

До чого тут любов до Чернігова, спитаєте ви? А до того, що на мою думку, якраз з таких, здавалося б дрібниць, і формується повага та любов до міста в якому живеш, міста, яке сприймаєш як рідну домівку.

До прикладу, я не можу назвати патріотами свого міста людей, які не можуть донести недопалок чи порожню пляшку до урни.

Також я не вважаю тих, хто залишає після себе гори сміття у міських парках і тій же Ялівщині людьми, які люблять своє місто, хоч як би палко вони мені не доводили протилежне.

Абсолютно очевидно, не патріоти Чернігова і вандали, які ламають та обмальовують всю нову і стару міську інфраструктуру: починаючи від скляних зупинок, закінчуючи лавочками і плиткою у підземному переході.

У схожій із ними ситуації і власники численних магазинів, яскраві і відверто дратуючі вивіски яких псують обличчя древнього міста. Я в жодному разі не роблю «наїзд» на весь бізнес, однак купу абсолютно нікчемних вивісок і МАФів ви і самі можете побачити у центрі Чернігова.

Чи можна вважати людьми, які люблять рідне місто тих, хто продавав свій голос за гречку або гроші хоча б на місцевих виборах? Тих, хто потім, за ті самі гроші, але вже в іншому таборі піде протестувати проти влади?

Можете заперечити мені. Мовляв, у більшості проблем, які є в місті, винна влада. Це так, але зараз мова саме про нас.

Про нас, ті самі 284, чи скільки нас там зараз, тисячі людей, які живуть і впливають на життя міста набагато більше, ніж про це замислюються.

Кожен викинутий повз урну недопалок або ж папірець формує смітник.

Кожна викручена недобросовісним сусідом лампочка в під'їзді – це грабунок майна всієї громади. Так само як і  поламану лавочку, або ж розбитий ліхтар ремонтуватимуть за кошти платників податків – тобто нас з вами.

Якщо кожен із нас слідуватиме цим правилам(я розповідаю про прості речі і не закликаю реалізовувати у Чернігові глобальні проекти, або ж робити те, чим повинні займатись міські служби), жити в Чернігові стане краще і комфортніше.

Пам'ятайте про це. Любов до міста починається перш за все з поваги до нього. Зі святом, чернігівці!

Андрій ТІТОК

Оригінал вийшов в ефірі обласного радіо.