Густинський Свято-Троїцький жіночий монастир розташований у селі Густиня, на правому березі річки Удай біля міста Прилуки Чернігівської області.

Початки Густинського монастиря сягають 1600 року.

Засновником його був ченець Іоасаф, який разом з ієромонахом Афанасієм прийшов з Афонської гори і з благословення настоятеля Києво-Печерської лаври Єлисея Плетенецького оселився тут для усамітнення.

Для облаштування монастиря Іоасаф уподобав землі князів Вишневецьких по течії річки Удай, де зі своїми учнями оселився на острові, що заріс густим віковим лісом, звідки і пішла назва монастиря — Густиня.

Ієросхімонах Іоасаф став її настоятелем. Його помічником був ігумен Ісая Копинський.

Князь Михайло Вишневецький дав Грамоту на володіння не лише островом, а й орними, сінокісними угіддями, лісами, ставками. Пізніше Ісая став митрополитом Київським (1633-1636).

Суворі випробування випали на долю Густинського монастиря, у 1622 році він постраждав від землетрусу.

На кошти князя Железняка побудували церкву Успіння Богородиці. У 1636 році в обителі сталася пожежа, а через два роки її розорили шляхтичі. За допомогою московського царя Михаїла Федоровича, митрополита Київського Петра Могили монастир було відроджено.

Та у 1671-му році пожежа знову зруйнувала майже всі будівлі, церкви. І знову з попілу піднявся, став ще гарнішим монастир. Виросли п’яти купольний Свято-Троїцький собор, кам’яні церкви.

Наприкінці XVII століття Густинський монастир вважався найбагатшим в Україні. Його називали другою Лаврою.

На території монастиря на той час діяли п’ять храмів: Свято-Троїцький собор, Воскресенська, Петро-Павлівська, Миколаївська, Варваринська.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: НЕЙМОВІРНА ЧЕРНІГІВЩИНА: МУРОВАНИЙ СОБОР У НОВГОРОДІ-СІВЕРСЬКОМУ. ФОТО

Троїцький собор стоїть на тілах трьох немовлят, яких під час одного з нападів на Україну вороги вбили і покинули біля Густинської обителі. Благочестиві християни поховали їх в монастирі, під вівтарем.

У 1793 році монастир був закритий. Його відкрили лише 15 травня 1844 року в День Святої Трійці. За радянські часи обитель знову припинила своє існування.

За радянську владу в стінах монастиря знаходились дитяча колонія, інтернат для людей похилого віку, інтернат для психічно хворих. У 1943 році монастир оновив свою діяльність.

У 1959 році обитель закрили знову. Її відродження розпочалося лише у лютому 1994 року за благословенням митрополита Чернігівського і Ніжинського Антонія (2003).

На руїни монастиря прийшла настоятельницею матушка Віра (в миру Віра Григорівна Таран) з послушницею Олександрою. Першими насельницями були матушка Ангеліна та Наталія.

Головна святиня жіночого монастиря, заснованого в 1600 р., – Густинська ікона Божої Матері.

Відповідно до церковного переказу, чудотворну ікону написав євангеліст Лука ще за земного життя Пресвятої Богородиці.

Густинська ікона вказує шлях до порятунку. Раніше на місці монастиря стояв тільки один Троїцький храм.

Саме тут був написаний знаменитий Густинський літопис.

Зараз в монастирі влаштовують благодійні обіди, працює недільна школа.

За матеріалами сайту «Українська Православна Церква».

Фото – з мережі Інтернет.