Видання "Менщина" розпитала доньок засновника Менського зоопарку Олену та Ірину про життя їх батька та про історію створення зоопарку.

Про цікаві факти з життя Генадія Полосьмака, засновника Менського зоопарку, і його родини читайте нижче.

Народився Геннадій Іванович 17 січня 1948 року в селі Низківка Сновського району в звичайній сільській родині. Батько був механізатором та мав велику пасіку, мати працювала агрономом.

У 1953 родина сім'я переїхала до Дягови, де лишились родинні корені матері. Змалку хлопець хотів стати як батько - пасічником. У 1956 році Геннадій пішов до восьмирічної школи, де проявив здібності до літератури, любив природознавство, географію та історію. У батька Геннадія Івановича був голубник, це, мабуть, і прищепило хлопчику любов до тварин.

Після школи Геннадій навчався у Конотопському сільськогосподарському технікумі на техніка-бджоляра. Попрацювавши в колгоспі бджолярем, був направлений до Прилуцького ПТУ навчатися на електрика.

Коли проходив практику на Харківщині, познайомився з майбутньою дружиною Таїсією, яку в 1968 році забрав на Чернігівщину. Після народження першої дитини батьки Геннадія купили молодим будиночок у Мені, де й оселилася сім'я Полосьмаків.

Геннадій Іванович працював в колгоспі «1 Травня» бджолярем, де здобув неабиякий авторитет серед колективу. Згодом вирішив отримати третю професію. Для цього закінчив Київську школу міліції. На початку сімдесятих років, маючи вже двох дітей, працював інспектором ДАІ.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: МЕНСЬКИЙ ЗООПАРК ВІДСВЯТКУВАВ 40-РІЧЧЯ

Одного разу стоявши на посту, він зупинив єгерів, які порушили правила дорожнього руху. Щоб не складати протокол порушення, Геннадій Іванович попросив віддати йому двох вовченят, яких перевозили єгері. Вовків він назвав “Пальма” та “Джек” - з них все і почалося.

Невдовзі у господарстві з'явилися лисиці, косулі, лосі та інші звірі й птахи. Швидко розростався тваринний світ в обійсті Полосьмаків. Люди, коли дізнались про захоплення Геннадія, самі почали приносити всіляку живність та приходити на екскурсію.

Але для того, щоб прогодувати таке господарство, доводилось багато працювати. Вирощував папуг, розводив риб та їздив до Чернігова продавати. Вдома у Геннадія Івановича утворився міні-зоопарк. До нього стали приходити багато місцевих жителів, а по місту ходила добра слава.

Чутки про звірячий куточок дійшли і до районного та місцевого начальства, яке і вирішило допомогти ентузіасту. В 1975 році міська рада виділила декілька гектарів на території теперішнього зоопарку, де тоді знаходився дитячий садок. Сім'я оселилася в цьому домі й почала будувати Менський зоопарк.

Спочатку це була станція юних натуралістів, а вже в 1976 році (не в 1977, як вважається офіційно) спільними зусиллями сім'ї Полосьмаків, звичайних містян-ентузіастів та влади було відкрито Менський зоопарк. Геннадія Полосьмака назначили директором зоопарку. Після відкриття зоопарку в 1977 році, поповнилась і сім'я Полосьмаків - у них народилася третя дитина.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ЯК ВИГЛЯДАЄ МУЗЕЙ ІСТОРІЇ ЧЕРНІГОВА ЗАРАЗ І ЯК БУДЕ У МАЙБУТНЬОМУ? ВІДЕО

28 березня 1988 року Геннадія Полосьмака нагороджують звання заслуженого працівника культури УРСР, нагороджують грамотою президії Верховної ради УРСР і вручають медаль за вклад в культуру УРСР.

У житті Геннадій Іванович був людиною суворою, вимогливою як до себе, так і до близьких та підлеглих. На першому плані - робота, звірі, а потім сім'я та особисті проблеми. Часто, залишаючи трьох дітей вдома, працював з дружиною з раннього ранку до пізнього вечора, а вночі розробляв проекти подальшої розбудови зоопарку. Також багато часу займали подорожі та експедиції в пошуках рідкісних тварин, рослин й матеріалів для будівництва. Об'їздив, мабуть, весь Радянський Союз. За всі роки нелегкої праці над становленням Менського зоопарку, Геннадій Полосьмак не був ні у відпустках, ні на довгих лікарняних.

У вантажному відсіку літака літав у Хабаровський край, звідки привозив соболів, морських котиків, уссурійського тигра та інших звірів. Тварини в Менському зоопарку добре розмножувалися, очевидно, завдяки створеним для них умовам.

До Менського зоопарку приїжджали по тварин представники інших зоопарків та працівники цирку. Руками родини та працівників зоопарку було спроектовано та збудовано великий басейн, який, на жаль, на даний час засипано землею. Під час довгої подорожі до Таджикистану, яку Геннадій Іванович здійснював, щоб привести білого ведмедя, у Геннадія дуже підірвалося здоров’я.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ЯК ЗИМУЄ МЕНСЬКИЙ ЗООПАРК. ФОТОРЕПОРТАЖ

Це була цілеспрямована, чесна людина, яка мала складний характер. Геннадій Іванович був впертий, вимогливий, іноді навіть нестерпний. Дуже не любив, коли люди говорили неправду, халатно виконували свої обов'язки. По цій причині у нього були конфлікти з працівниками. Завдавав клопоту різним владним структурам, бо у нього було безліч вимог та умов, адже для утримання і розвитку зоопарку потрібно було багато ресурсів. Якщо у Мені не допомогли - їхав до Чернігова, Києва, але завжди досягав своєї мети.

Велику допомогу в становленні зоопарку надавали будівельні організації, колгоспи. Збирали суботники, у яких брали участь школи, бібліотеки та інші організації. Щоб пережити важкі дев'яності роки, доводилось жертвувати деякими тваринами, щоб нагодувати інших.

На сьогодні зоопарк газифікований, зроблені косметичні ремонти, побудовані нові будиночки для тварин та птиці, харчовий блок, скрізь квіти, пофарбовано, чисто, а тварини не голодні.

Взагалі наша сім'я радіє, що зоопарк працює, що його відвідує велика кількість людей. Ми щасливі від розуміння того, що люди дотепер отримують задоволення завдяки ентузіазму нашого батька, адже велика частина його душі - це Менський зоопарк.

Помер Геннадій Іванович 10 липня 2011 року.

Родина Геннадія Полосьмака підтримує ідею надання зоопарку імені засновника, адже Менський зоопарк - це дійсно плід праці всього його життя. Члени родини пишаються Геннадієм Івановичем та будуть вдячні за можливість зберегти світлу пам'ять про нього.

Раніше рідні звертались до керівництва обласного відділу культури, щоб встановити в зоопарку меморіальну дошку, але, на жаль, прохання так і не було виконано.

Фото з сімейного архіву Полосьмаків