Позиція*

Минулого вівторка під час парламентського комітету з питань охорони здоров’я депутати визнали звіт уряду в частині охорони здоров'я незадовільним. В.о. Міністра Уляна Супрун звітувала особисто.

На більшість запитань від членів комітету пані Уляна не змогла відповісти за суттю. Зокрема, й стосовно кількості лікарів на первинці, яких не вистачає для впровадження законопроекту №6327, а нині – Закону № 2168-19.

Про це у своєму блозі на LB написав народний депутат з фракції «Батьківщина» Валерій Дубіль.

Далі надаємо повний текст повідомлення.

Нагадаю, саме за цей документ чинна влада проголосувала у жовтні минулого року. Наші експерти у «Батьківщині» і депутати з інших фракцій, позафракційні депутати-мажоритарники розуміли, що документ вкрай недопрацьований і несе велику кількість ризиків, а тому його не підтримали.

Одна із причин – у Міністерстві охорони здоров’я й досі немає розрахунків, скільки реально не вистачає лікарів на первинці для впровадження нової системи фінансування. Навіть сьогодні, через майже півроку після голосування за законопроект, в.о. Міністра говорить, саме нововведений електронний реєстр дасть відповідь на це запитання. Складається враження, що у МОЗі 7 раз відрізають, а потім один раз міряють, і аж ніяк не навпаки.

Окрім того, в.о. Міністра назвала кількість сімейних лікарів, які зараз є у країні – близько 20 тисяч. Та ця інформація не відповідає дійсності, адже багато з них працює більше, аніж на одну ставку (мабуть, малася на увазі саме кількість ставок, а не лікарів).

Реальність

Тепер – до справжніх розрахунків: скільки ж лікарів працювало на первинці перед початком реформи?

На початок 2017 року в Україні працювало близько 14 тис сімейних лікарів і ще 2 тис педіатрів. З них – близько 35% - люди пенсійного віку, і ще 10% в найближчий час мали вийти на пенсію. Це – дані Української медичної експертної спільноти.

Для того, щоб забезпечити необхідну доступність первинної медичної допомоги в Україні, потрібно понад 22 тисячі сімейних лікарів (13 – у місті і 9 – у сільській місцевості).

Отже, у нас не вистачає 6 тисяч лікарів, якщо враховувати лікарів пенсійного віку, і 13,2 тис – якщо не враховувати. 60% лікарів не вистачає!

Один лікар змушений буде обслуговувати 4,4 тис пацієнтів! Порівняйте із нормами МОЗа, вказаними у новому наказі (лікар загальної практики – 1,8 тис. пацієнтів, терапевт – 2 тис. пацієнтів, педіатр – 900 пацієнтів).

Якщо взяти до уваги рекомендоване МОЗом навантаження на педіатрів а також кількість дітей в Україні (7,6 млн), то дефіцит лікарів ще збільшиться! У країні працюватиме трохи більше ніж 2 тис. педіатрів (з них – 47% пенсійного і передпенсійного віку). А для забезпечення нормативу їх має бути 8,4 тис. Тобто, дефіцит становить 7,3 тис! У нас же є тільки 13% від потреби. І тому реальне навантаження на одного педіатра (навіть враховуючи лікарів пенсійного віку) буде 3,8 тис дітей, а не 900, як на це «розраховує» МОЗ.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ПАЦІЄНТИ ВЖЕ РЯТУЮТЬ СЕБЕ САМІ. НЕ МОЗ

Київ. Початок підписної кампанії

1 квітня по всій країні стартувала підписна компанія «вибери собі лікаря», яку започаткував МОЗ. На прикладі нашої столиці конкретно порахуємо, чи все так гарно, як нам розповідає наша діюча влада. Адже акцент реформи, як аналізував у попередніх блогах, робиться саме на великі міста. І Київ у цьому плані буде показовим містом.

Офіційно у нашій столиці мешкає 2,9 млн людей. Але підписувати декларацію можуть всі жителі, без прив’язки до місця реєстрації (загалом це – понад 4 млн мешканців!). Рахуємо, чи вистачить тут лікарів.

У Київській облдержадміністрації констатують: у квітні декларації з пацієнтами готові підписати 1370 сімейних лікарів. Згідно з нормативами МОЗа у 2000 пацієнтів на 1 лікаря, це зможуть зробити тільки 2,74 млн мешканців. Навіть у столиці не вистачає майже тисячі лікарів! 50%!

Реформа первинки вже провалилась

Чи можна компенсувати цей дійсно катастрофічний кадровий дефіцит? У найближчий час – ні. За останні 7 років спеціалізацію «загальна практика – сімейна медицина» отримали 5,6 тис. лікарів, або 800 людей за рік. МОЗ взагалі не займається кадровим питанням – якщо у 2013 році спеціалізацію отримали понад 1500 лікарів, то у 2017 – тільки 21!

Покрити дефіцит лікарів (нагадаю, зараз він складає 13,2 тис.) реально. За 9-16,5 років. З ким пацієнтам підписувати договір до цього часу? А якщо взяти до уваги, що 66 тис медиків вже виїхало закордон, і продовжують від’їжджати, то кадрове питання взагалі неможливо вирішити.

Навіть за такої реальності в.о. Міністра констатує успіх «реформи», які люди вже відчувають на собі. Бачу, що в МОЗі зараз відбувається хаос. На запитання, скільки лікарів не вистачає, в.о. Міністра не готова була відповісти, і сказала, що це покаже електронний реєстр пацієнтів. Та як він покаже, якщо кількість пацієнтів у нас перевищує кількість лікарів?

Відповідь представника Міністерства ще раз переконує українців у тому, що реформу медицини влада проводить поспіхом і непродумано.

Єдине питання залишається – для кого: для українців чи чиновників? Проаналізуйте для себе. Тим часом разом із депутатами, які справді переймаються нашими простими громадянами, продовжимо відстоювати якісну реформу медицини. Дуже сподіваюсь, що нам це вдасться зробити рано, а не пізно.