Кожен з нас в дитинстві на запитання дорослих «ким ти мрієш стати, коли виростеш?» завжди чітко знав на нього відповідь. Минав час, обставини вносили свої корективи у наше життя і ми відкладали свої мрії у довгу шухляду. А як часто ми згадуємо те, чого колись бажали найбільше?

23-річна Наталія Зубрицька, приїхавши на літо до батьків у Сновськ, знайшла свій старий щоденник, у якому колись по пунктах розписала свої плани на майбутнє.

«Побувати за кордоном, досягти успіху, стати розумною, стати багатою, стати красивою»… Аналізуючи написане, дівчина збагнула, що всі свої підліткові прагнення вона виконала, адже вже три роки вона працює у Сполучених Штатах Америки.

Почала більше читати, причому англомовну літературу.  Стала багатою, правда, не грошима.

Як дівчина з провінційного містечка знайшла своє місце під сонцем у найвпливовішій країні світу? Наталія Зубрицька із задоволенням поділилася із Високим Валом.

Work and Travel

Влітку 2014-го року студентка Київського національного університету імені Шевченка Наталія Зубрицька відправилась до США на роботу за програмою «Work and Travel». У штаті Вірджинія вона працювала рятувальницею у басейні.

«Це був 2014-й рік - доволі складний для нашої країни. Тому я вагалася повертатися до нашої країни, так як, на жаль, немає змоги батькам моїм допомогти мені. Я захотіла впевнено стати на свої ноги і мати можливість допомагати їм. І я відчула – що Америка – це країна, де я можу це здійснити, і як би я не любила Україну, як би я не пишалася тим, що я українка, я обрала такий шлях. Він не дуже легкий, але все-таки близькі дуже раді за це, тому що наразі дуже складно в Україні робити щось, що приносило би тобі гроші, а також – задоволення», - каже Наталія.

Залишившись у Сполучених Штатах, дівчина влаштувалася офіціанткою в ресторані. Батьки позитивно сприйняли  рішення доньки, адже мама Наталії свого часу побувала в США і бачила рівень життя в цій країні.

Наталія ж, покинувши роботу офіціантки, пішла працювати до компанії, яка займається  організацією світських вечірок та дорогих весіль.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:  «ВОЛОЩУК І МАНДРИ: ПІШКИ НАВКОЛО ЧОРНОГО МОРЯ» - ВИПУСК №10: ЗАВЕРШИВСЯ ПЕРШИЙ ЕТАП ПОДОРОЖІ

«Потім мене запросили працювати помічником і бухгалтером у першому сертифікованому органічному ресторані в Америці в окрузі Колумбія. Я пропрацювала майже рік на цій посаді. Я зрозуміла, що все-таки моя натура не підходить для сидячої роботи, для папірців – мені не вистачає уваги. І я почала працювати на іншій роботі – в маленькому закладі, який займається виробництвом соків холодного віджиму. Тобто вони були дорогими, але дуже корисними. Я хотіла побачити, як це все відбувається на маленькому підприємстві, тому що одного дня хочу мати своє невеличке кафе, де буду продавати всілякі корисні соки і не тільки», - розповідає Наталія.

Через певний час дівчина усвідомила, що час починати будувати кар’єру, тому закінчила курси на агента по нерухомості. «Закінчивши цей курс, я вирішила з’їздити до України, провести кілька місяців з рідними. Тому що після початку такої відповідальної роботи навряд чи вже вдасться поїхати додому на такий тривалий час», - говорить вона.

Шляхом Святого Якова

Непосидючість та постійне бажання дізнатись щось нове спровокувало Наталію  здійснити пішу 800-кілометрову пішу подорож по Іспанії, відому як шлях Святого Якова. До речі, цей маршрут входить до числа пам'яток всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

«Цей шлях дуже популярний і в мене з’явилось дуже багато друзів. Я познайомилась з класними дівчатами й хлопцями з Кореї. Також знайшла друзів з Великобританії, Швейцарії, Німеччини, Іспанії, - тобто знайомилась там кожного дня. Але все-таки більшу частину шляху я проводила сама. Цей шлях розписаний на 34-35 днів, але я його пройшла за 25. Тобто коли вже всі ставали, я також ставала відпочивала, але потім продовжувала йти і проходила більші дистанції», – зізнається дівчина та розповідає, як саме вона долала цей шлях:

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: СЛІДАМИ МАНДРІВНИКА: ОЛЕКСАНДР ВОЛОЩУК ЗУСТРІВСЯ З КОРЮКІВЦЯМИ

«Починається він на заході Франції. Потім (у перший же день) ти переходиш гори Піренеї і залишаєшся у першому місті Іспанії. Потім продовжуєш свій шлях і можеш залишатися у будь-яких містах. Найпопулярніше  – Памплона. Там проводяться гонки з биками. Потім  Леон, Бургос і, звичайно, Сантьяго. Там я завершила свій шлях. Загалом це було більше 800 кілометрів. Я брала альтернативні шляхи і йшла на 3-4 кілометри більше. Наприклад, таке місто як Самос – там є монастир, який побудований ще у шостому столітті. І уже в шостому столітті він являвся притулком для паломників.

Жодного разу я не користувалася картою, тому що на шляху є жовті стрілки і тому ти знаєш куди йти. Потрібно просто бути уважним, але з часом ти просто звикаєш і вже бачиш ці вказівники. Дуже легко, дуже організовано  - Іспанія вразила організацією. І всі люди знають, що ти робиш, всі тобі підказують, допомагають, всі привітні і всі кажуть «бон каміно», що означає «гарного шляху»».

За словами Наталії, дійшовши до фінішу цього 800-кілометрового шляху вона відчула спокій всередині. «Було задоволення і хотілося насолодитися цим завершенням, тому що на цьому шляху я зустріла дуже багато людей, почула дуже багато історій, подорожувала не тільки Іспанією, а що найголовніше – подорожувала у собі. І цей шлях саме для встановлення кращого зв’язку з собою, тому що у нашому повсякденному житті насправді не так багато часу ми приділяємо тому, щоби просто зануритися у себе і не думати ні про що інше», - говорить вона.

Також 25-денна подорож дала можливість усвідомити Наталії, чим саме вона бажає займатися далі.

Кожен фініш – це, по суті, старт

«Хочу робити щось, що більш душевне, що мене більш захоплює. Наразі це англійська. Я бачу, що дуже багато людей які вчать англійську, як я – вивчала багато років і чомусь це у мене не дуже виходило. Я хочу це розвивати, аби далі це ставало чимось більшим. По поверненню в Штати я хочу закінчити інші курси – інтернаціонального вчителя англійської, щоби мати можливість бути вчителем англійської як в Америці, так і в Україні, Іспанії – будь-де», - зізнається дівчина.

Наталія не зі слів знає, що в Америці потрібно багато працювати, щоби чогось досягти. Тому нині вона набирається сил, бо у серпні знову полетить до США.

На запитання, чи ж планує Наталія повертатись до України, дівчина відповіла:  «Зараз я не маю жодного місця, де я із впевненістю можу сказати, що я хочу жити саме тут.  Я не можу сказати, що я залишусь в Америці, не можу сказати, що я повернусь якомога швидше до України. Зараз моє бажання: всі можливості, які в мене є – використати сповна, побачити світ, а потім відчути, де саме я хочу залишитися. Я думаю, не тільки моє серце підкаже, а й Всесвіт зробить так, що я дізнаюся, де саме моє місце, де я хочу жити і буду жити».