Американські інвестори готові вкласти близько 20 млн дол. в українські проекти з виробництва електроенергії з біогазу полігонів твердих побутових відходів. Так, уже через два місяці в Київській області буде запущено пілотний проект, по-своєму унікальний для України — його технології дають можливість уперше переробляти біогаз зі звалищ за повним циклом, кінцевою фазою якого є виробництво електроенергії. Тим самим допомагаючи розв\'язувати гострі екологічні проблеми на полігонах.

Зважаючи на те, що в Україні утворюється від 12 до 15 млн. тонн сміття щороку, дефіцит цього продукту людської життєдіяльності навряд чи можливий принаймні в недалекому майбутньому. В результаті розкладання твердих побутових відходів (ТПВ) на полігонах виділяється біогаз, який наполовину складається з метану, а також з вуглекислого газу, азоту, сірководню та інших газів. Установлено, що випаровування газу метану в атмосферу є одним із джерел виникнення парникового ефекту. Більше того, при контакті з повітрям горючий і вибухонебезпечний метан може спровокувати самозаймання побутових відходів. Вирішуючи екологічну проблему викидів вуглекислого газу і метану в атмосферу, багато країн здійснюють дегазацію полігонів і утилізацію біогазу ТПВ найчастіше вже на рекультивованих полігонах, тобто на тих, які вичерпали свої можливості.

Українська компанія ТОВ «ЛНК», зусиллями якої вдалося залучити американський капітал, одержала ліцензію Національної комісії регулювання електроенергетики на виробництво електроенергії з біогазу зовсім недавно — у квітні 2011 року. Саме ЛНК разом з Інститутом газу НАНУ, який проектує системи дегазації, транспортування й утилізації біо¬газу, впроваджуватиме майбутні проекти в регіонах України. Генеральним проектантом електричної частини є Керуюча компанія «Метрополія».

Пілотний проект з виробництва електроенергії з біогазу на полігоні №5, що поблизу с. Підгірці Обухівського району Київської області, стане першим інженерним будівництвом такого масштабу для ТОВ «ЛНК». Примітно те, що всі кошти, витрачені компанією на проектування, будівництво та запуск пілотного і наступних проектів, є виключно американськими інвестиціями. Відповідно, жодної копійки ані з державного, ані з регіональних бюджетів витрачено не буде. Відповідний договір про дегазацію полігону вже підписано з ВАТ «Київспецтранс», підприємством, яке обслуговує п\'ятий полігон.

На діючому полігоні №5 площею 63,7 га ТОВ «ЛНК» уже пробурило 42 експериментальні свердловини, які в майбутньому будуть об\'єднані в колекторну систему. Відкачаний зі свердловин газ проходитиме по колекторній трубі, потім надходитиме в сепаратор, де його очистять від краплинної вологи та часточок пилу, і тільки після цього його спалюватимуть як паливо у двигуні внутрішнього згоряння. Кінцева фаза циклу — виробництво і передача електроенергії в електромережі.

«Більшість компаній, які працюють в Україні за аналогічними проектами, здійснюють дегазацію полігонів, спалюючи газ на смолоскипі, як це й запропоновано Державними будівельними нормами, і, відповідно, одержують прибуток у рамках Кіотського протоколу за те, що перешкоджають викиду в атмосферу шкідливого газу метану.

Ми ж ідемо далі. Вико¬ристовуючи технологію спалювання біогазу у двигунах внутрішнього згоряння, ми виробляємо додаткову кількість електроенергії для країни», — стверджує директор ТОВ «ЛНК» Володимир Баннов.

За його припущеннями, скорочення викидів метану на полігоні №5 становитиме близько 10 тис. тонн на рік. Строк окупності проекту — 2,5—3,5 року. Встановлена потужність першої черги проектів становить 885 кВт, бюджет будівництва — 2,5 млн. дол.

У перспективі компанія планує закупити ще чотири установки для реалізації другої черги на полігоні №5, що дасть змогу генерувати з біогазу близько 4,5—5,0 МВт електричної потужності. ТОВ «ЛНК» уже підписало договори на здійснення аналогічних проектів на полігонах, розташованих поблизу міст Бориспіль, Одеса, Біла Церква. У стадії завершення — підписання договорів, що впроваджують передову технологію ТОВ «ЛНК» на полігонах Жито¬мирської, Рівненської, Харківської, Миколаївської, Херсонської та деяких інших областей України.

Треба зазначити, що в усіх регіонах ідеї й досвід ТОВ «ЛНК» знаходять найбільш дієву та активну підтримку на рівні голів обласних держадміністрацій і мерів великих міст. Так, у реалізації проекту активну допомогу надали голова Київської облдержадміністрації Анатолій Присяжнюк і його заступник Володимир Мак¬сименко.

На думку Володимира Баннова, такі проекти в Україні допоможуть не тільки скоротити викиди метану на полігонах, а й поліпшити пожежобезпечність.

Керівництво й інвестори ТОВ «ЛНК» зазначають, що процес підготовки і впровадження пілотного проекту проходив під особистим контролем президента Національної академії наук України Бориса Патона, який дав доручення заступникові директора з наукової роботи Інституту газу НАНУ Олек¬сандру П\'ятничку забезпечувати його технічний і науковий супровід.

Крім того, просування проекту перебуває під пильною увагою і контролем посольства США, враховуючи розмір інвестицій, які готові надати американські інвестори.

Полегшити роботу інвесторів покликаний проект закону про внесення змін до ст. 17-1 Закону України «Про електро¬енергетику» щодо вдосконалення системи тарифоутворення на електроенергію, вироблену з біо¬газу. Законопроект допоможе розширити сферу застосування «зеленого» тарифу на електроенергію, вироблену з біогазу, отриманого при спалюванні або бродінні біомаси рослинного чи тваринного походження, а також з біогазу, отриманого з відходів сміттє¬звалищ і шламів каналізаційних стоків. Згідно із проектом закону, передбачуваний коефіцієнт варіюється від 2,0 до 3,0 залежно від установленої потужності об\'єкта електроенергетики та походження газу.

Директор ТОВ «ЛНК» В.Баннов певен, що оновлений закон про «зелений» тариф, остаточне ухвалення поправок до якого очікується вже цього літа, радикально змінить розвиток галузі відновлюваних джерел енергії та відчинить двері іноземним інвестиціям.

Утім, поправки до статті 17-1 Закону «Про електроенергетику», вже ухвалені Вер¬ховною Радою в першому читанні в травні цього року, очікувалися давно. Факт членства України в Європейському енергетичному співтоваристві з

1 лютого 2011 року, ймовірно, по-своєму прискорило процес доопрацювання норм «зеленого» тарифу. Безумовно, тепер Україна зобов\'язується імплементувати певні положення Європейського законодавства acquis communautaire і провести низку економічних і законодавчих реформ відповідно до Договору про Енергетичне співтовариство (ДЕС), зокрема в сфері екології та відновлюваних джерел енергії. Одним із двигунів і одночасно ревізором реалізації планів з розвитку енерго¬галузі стане для України й Директива 2001/77/ЄC з багато¬обіцяючою назвою «Про створення сприятливих умов продажу електроенергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії, на внутрішньому ринку електричної енергії». Таким чином, під цей acquis підпадає для України сфера виробництва електроенергії з біогазу ТПВ. Для порівняння, термін «біомаса» у згаданій директиві було виписано ще 2001 року, чітко визначаючи її як біорозкладну фракцію продуктів, відходів від сільського господарства (включаючи рослинні і тваринні речовини), лісової і суміжної з нею промисловості, а також біо¬розкладну фракцію промислових і комунальних відходів.

Метою Директиви 2001/77/ЄС, що перекликається з її назвою, є збільшення частки відновлюваних джерел енергії в виробництві електроенергії на внутрішньому ринку електроенергетики. Зокрема, директива безсумнівно вимагатиме від України продовжувати стимулювати розширення споживання електроенергії, виробленої з відновлюваних енергоджерел, і виконувати свої національні плани в рамках зобов\'язань Кіотського протоколу. Крім того, слід згадати й ст. 4 цієї ж директиви, згідно з якою держави — члени ЄЕС зобов\'язані надавати пряму і непряму допомогу виробникам електроенергії, а також проводити оцінку діючої нормативної бази щодо усунення перешкод на шляху до збільшення обсягів виробництва електроенергії з відновлюваних джерел енергії.

Дуже важливою для України подією стало підписання кілька тижнів тому угоди зі Світовим банком про виділення українській стороні 30-річної позики в розмірі 200 млн. дол., які призначені для інвестування проектів енергозбереження на промислових підприємствах, у муніципалітетах і об\'єктах муніципальної власності, а також енергосервісних компаніях. Цей кредит, що став першим таким великим траншем Світового банку за останній рік, покликаний допомогти нашій країні знизити показники енерговитратності економіки на 20% до 2015 року та на 50% — до 2030-го згідно з цілями, визначеними урядом. Україна будь-що має скористатися можливостями, які поки ще надають її ділові партнери. Це в наших же інтересах, щоб цифри, вказані в Енергетичній стратегії країни, не залишилися лише сміливими міркуваннями людей із великою фантазією.

Системне реформування сектора енергозбереження, а також стимулювання нових проектів альтернативної енергетики, зокрема з виробництва електроенергії з відновлюваних джерел енергії, могло б скоротити обсяги поставок дорогих енергоносіїв (особливо на тлі постійних українсько-російських газових «боїв»), посилити енергобезпеку, знизити викиди парникових газів, а найголовніше — зміцнити енергонезалежність України. Звичайно ж, якщо це входить у плани уряду.

Очевидно, що сучасні проблеми енергозбереження промисловості, а також проблеми забруднення навколишнього середовища з кожним роком лише зростають, тим самим підштовху¬ючи нас до більш зваженого і раціонального використання енергоресурсів. Так, має минути чимало часу, перш ніж частка відновлюваних джерел енергії в загальній енергосистемі та енергобалансі країни стане справді вагомою. Попри те, що технології виробництва електроенергії з біогазу ТПВ — зовсім нові й незвичні для України, але саме ці розробки зможуть підштовхнути українські підприємства, а також залучити аж ніяк не зайвий іноземний капітал для реалізації в майбутньому сотень економічно вигідних і екологічно виправданих проектів.