Позиція*

На Чернігівщині закривають відділення паліативної допомоги. МОЗ обіцяв, що лікарні не закриються – їх оптимізують.

Ми бачимо якраз те, про що я неодноразово попереджав: після провладної медреформи, лікарні у маленьких містечках не виживуть.

Про це повідомив народний депутат України від фракції «Батьківщина» Валерій Дубіль у своєму блозі на LB.ua.

Далі наводимо повний текст повідомлення

Влада вирішила закрити останнє з відділень Любецької районної лікарні №1 – відділення паліативної допомоги Ріпкинської ЦРЛ. Так, воно було невеликим – всього на 15 ліжко-місць. Та тепер люди мають їхати за 35 кілометрів у Ріпки. Це фактично залишає медперсонал без роботи, пацієнтів – без меддопомоги.Що стало причиною закриття? Мабуть, великі витрати. Тільки от на що? Паліативне відділення лікарні вже намагалися закрити у 2015 році. Тоді основною мотивацією були великі витрати на опалення. Вони перевищили навіть оплату заробітної плати медперсоналу! Мешканці цього не допустили.

Після створення громади була вирішена й проблема з опаленням – у лікарні встановили твердопаливний котел і модернізували системи опалення. Аби тільки у людей був доступ до меддопомоги!

Витрати значно скоротилися. Та це не завадило керівництву Ріпкинської ЦРЛ на початку нового року закрити паліативне відділення лікарні. При цьому, як це прийнято у діючих можновладців – по-тихому. Співробітникам просто принесли завчасно заповнені трудові книжки із записами про звільнення.

Влада цинічно пропонує 12 працівникам шукати роботу в тих же Ріпках. Як люди, які отримують 3,4 тис грн на місяць, зможуть переїхати в інше місто? Покинуть свої родини, рідну землю? Чи не це – головна мета так званої медреформи – звільнити села, селища і маленькі містечка від українців? Адже тоді влада зможе розпоряджатися українськими чорноземами як заманеться.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: МОЗ СПОДІВАЄТЬСЯ, ЩО МЕДИЦИНА РЕФОРМУЄТЬСЯ БЕЗ ЗАЛУЧЕННЯ КОШТІВ, - ВАЛЕРІЙ ДУБІЛЬ

Ви скажете: що там їхати – менше 40 кілометрів. Так, для великих міст це – не відстань. Та у містах хоча б якісь дороги є! А коли дорога вся всипана провалами та ямами – час доїзду збільшується мінімум у два рази. Ще й долати цей шлях потрібно стоячи, бо автобус переповнений.

Комусь може навіть здатися, що 72 гривні в день на проїзд – невелика сума. Саме стільки вартує подорож з Любеча до Ріпок. Та коли заробітна плата – 3,4 тисячі гривень, коли люди на роботу добираються пішки чи велосипедом, щоб хоч трохи зекономити – це скажені гроші, викинуті на вітер. Бо владі захотілося, щоб люди зажили «по-новому» саме так!
 

Економія на пацієнтах

Пенсіонери залишаються без підтримуючого медичного лікування. Уляна Супрун неодноразово говорила під час яскравих презентацій: паліативна допомога надаватиметься безкоштовно. Тільки от не всі її тепер отримають. Найближче відділення буде в Ріпках, що за 35 км від Любеча.

«Швидка» допомога туди не доставлятиме наших дідусів і бабусь – занадто витратно. Невже можновладці думають, що наші дідусі й бабусі зможуть туди доїхати в переповненому автобусі, ще й без супроводу медпрацівників? Влада мала б подумати про організацію такого-собі «медичного таксі», а не лишати людей сам на сам із хворобою.

Децентралізація, якої не існує

Складається враження, у МОЗі зекономити схотіли зовсім не на стінах. Ось дивіться. Систему опалення у Любецькій лікарні модернізували, та відділення все-одно закривають. Працівників – звільняють. Людей до Ріпкинської ЦРЛ звернеться менше, бо не всі зможуть доїхати, персоналу теж менше стане, бо лікарі просто не переїдуть. Це за таку економію голосувала влада?!

Через 2-3 роки треба буде робити як мінімум капітальний ремонт у приміщенні Любецької лікарні. Бо опалюється тільки один із трьох поверхів! Два верхніх тепер пустують. На першому ж розміщена амбулаторія. До речі, єдине місце, де можна буде отримати медичну допомогу у Любечі і околицях.

Хто проведе ремонт і за який кошт? Сімейні лікарі зі своїх заробітних плат? Інший варіант – вишукувати інвестора громаді, або взагалі проводити ремонт за свій рахунок. А це – мільйони гривень!

Виникає наступне запитання: чому на своїй рідній землі мешканці громади отримують вказівки зверху – які відділення закривати, які залишати, коли забезпечують їхнє функціонування самі?

Ситуація в Любечі наочно показує справжні цілі медреформи і реальне майбутнє української медицини. Скільки таких лікарень в Україні? Сотні. І на їхню більшість чекає те саме майбутнє.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «ДОСТУПНІ ЛІКИ» НЕДОСТУПНІ ДЛЯ УКРАЇНЦІВ, - ВАЛЕРІЙ ДУБІЛЬ

Що насправді зробила псевдореформа медицини? Замість створення нових, сучасних, оптимальних (в економічному і географічному плані) медичних установ, ми отримуємо амбулаторію, яка доживає свій вік на одному поверсі. Ця картинка зовсім не відповідає ані очікуванням людей від медреформи, ані обіцянкам, якими так рясно сипле влада.

Так що ж робити? Як сказала голова фракції «Батьківщина» Юлія Тимошенко – «Чим менше законів прийме чинна влада, чим менше вона прийме так званих «реформ», тим менше нам доведеться розгрібати, коли ця влада піде в небуття».

На жаль, непродумана і скоростигла «медична реформа», яка узаконює безправ'я громад і вседозволеність влади, вже є реальністю - закони прийняті і підписані Президентом. Та все ще можна змінити. І я впевнений, коли до керма держави прийдуть справжні професіонали, самовіддані люди, разом ми зупинимо цей ґвалт і приймемо якісну медичну реформу!