На рубежі ХІХ-ХХ століть однією з проблем, яку треба було вирішувати владним структурам та громадським організаціям Чернігова, залишалась бідність певної частини міського населення. Перші відомості про місцеві благодійні осередки відносяться до початку ХІХ століття. Однією з таких установ став так званий Будинок працелюбства.

Про це Високому Валу повідомили Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації

Його діяльність була започаткована за ініціативою дружини чернігівського губернатора Аглаїди Олександрівни Андрієвської. Його метою стало, як писала тодішня преса, "Через устроение Домов Трудолюбия дать каждому бедняку дневное пропитание и теплый угол за посильную роботу, желая приучить не только к честному труду и разумному сбережению… времени, но и вместе с тем удержать людей от гнетущего их порока (пьянства, воровства, разврата)".

6 грудня 1894 року, у присутності міської влади та духовенства, відбулося урочисте відкриття Будинку трудолюбства та оголошені умови прийому до нього. Відбувся концерт, всі кошти від якого були перераховані на рахунок новоствореного благодійного закладу.

Спочатку Будинок трудолюбства містився в найманому приміщенні на вул. Хлібопекарській (зараз Боровського). У 1895 р. його перевели на іншу, теж найману садибу на вул. П’ятницькій, а 20 липня 1899 року на Олександрійській площі, за проектом архітектора К. Войцехівського, було урочисто закладено власний мурований двоповерховий будинок (зараз вул. Комсомольська 49).

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ЧЕРНІГІВ ЩО НЕ ЗБЕРІГСЯ: БУДИНОК ЛИЗОГУБА

Будівельні роботи здійснював підрядник І. Юдовський. Із закладної дошки, яку вмурували у будівлю відомо, що освятив будівництво єпископ Новгород-Сіверський Михайло, а внески зробили Імператриця Олександра Федорівна, власник багатьох цукроварень М.Терещенко та губернський комітет «Попечительства народной трезвости». Лісоматеріали були виділени за сприяння міністра земреробства і держмайна О.Єфимова. 29 жовтня 1900 року будівельні роботи були завершені і новобудова розпочала своє корисне і довготривале життя.

Тут мешкали жінки та їх діти, які навчалися грамоті та освоювали картонажну і палітурну справи, вчилися шити, в’язати, плести сітки тощо. Після встановлення радянської влади у колишньому Будинку працелюбства розташувався кавалерійський ескадрон. В роки Другої світової війни будівля була частково зруйнована, а при відновлюванні її збільшили ще на один поверх. Зараз в ній діє обласний комітет сприяння обороні України.