15 лютого християни відзначають свято Стрітення у памʼять про принесення немовля Ісуса до храму, свідком цього був Симеон, який мав дожити до часу зустрічі з Месією.

В Чернігові існувала вулиця, (існує й тепер, але під іншою назвою) присвячена цьому храмовому святу.

XVIII століття на окраїні Чернігова — Лоєвській дорозі (теперішня вулиця Гонча), 1751 року було побудовано невелику деревʼяну церкву. Освятили її на честь Стрітення Господнього. Коли ж Чернігів став центром спочатку Малоросійської, а потім Чернігівської губернії, за розпорядженням імператора Олександра І було здійснено перепланування губернського міста — хаотичну середньовічну забудову поступово посали «перекроювати» на радіальну: з прямими вуличками, бульварами й кварталами.

Саме на плані Чернігова 1805 року вперше було позначено вулицю Стрітенську, а на перетині цієї вулиці з Гончою було позначено Стрітенську церкву. Минали роки, Чернігів змінювався, переплановувався й розбудовувався. На середину ХІХ століття старий деревʼяний храм зник з планів міста, але памʼять про нього залишилася у назві невеличкої вулички, яка простягалася від Олександрівської площі (сучасного Центрального ринку), а точніше — від сучасної Площі Героїв Небесної сотні, перехрестя сучасних Проспекту Миру й Проспекту Перемоги, фактично - від сучасного готелю «Україна» в напрямку Пʼяти кутів і до берегу річки Стрижень, на березі якої й виникло давнє місто, яке вже на кінець ХІХ століття перетворилося на «губернський хутір».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: НЕЙМОВІРНЕ ПОРУЧ: ПАМ’ЯТНИК «БАТЬКОВІ НАРОДІВ» У ЧЕРНІГОВІ

На розі Стрітенської та Гончої вулиць, де колись стояла церква, зʼявилися три громадські заклади: Жіноче єпархіальне училище, Повітове поліцейське управління та Гімназія Заостровських ( з них до нашого часу збереглися приміщення лише останньої: на місці поліцеського правління тепер — громадська лазня, а на місці Жіночого Єпархіального училища - Академія Пенетенціарної системи).

У 1899 році міська управа спорудила понад Стрижнем капітальний деревʼяний міст. Вулиця Стрітенська подовжилася полем, повз Іванів хутір, аж до Ганжівщини (сучасної площі П'яти Кутів). Саме на околиці Стрітенської з 1914 по 1917 роки у власному будинку мешкала родина викладача французької мови й фотографа-аматора Мойсея Шамбона.

У 1919 році вуличку перейменували в памʼять про місцевого революціонера Йоахіма Шільмана. 1929 року біля погосту храму збудували «Нову» чернігівську електростанцію. В середині 1930-х вуличку капітально відремонтували й розширили.

Після ІІ Світової війни колишні вулиці Старотроїцьку й Стрітенську обʼєднали у вулицю Попудренка, а 1964 року замість дерев'яного мосту звели бетонний (який тут таки отримав назву — Білий), а 1979 року вулиця стала частиною великої магістралі — проспекту, названого на честь більшовицького жовтневого перевороту, що носить нині ім'я проспекту Перемоги.

На місці, де колись стояла Стрітенська церква і яке встигли забудувати деревʼяними будинками у стилі «купця Калашникова» збудували перший чернігівський хмарочос — 16-ти поверхівку.

Автор — Ярослав Волерт, спільнота «Старий Чернігів»