Живе в наметі біля храму при температурі мінус 10 і відмовляється їхати до лікарні чи центру для безхатьків. З весни Людмила Крамар живе поблизу Троїцького собору, повідомляє Суспільне.

Туди вона прийшла з центру для безпритульних у Левоньках. Силоміць забрати жінку звідти не можуть, а поліція та «швидка» не мають на це підстав.

Щодня жінка жебракує під храмом, туди на візку її доставляють теж безпритульні. Вони ж носять їжу. Також допомагають містяни.

«Я познайомилася з нею цьогоріч навесні. Вона сиділа під церквою, як завжди. І так от я іноді їй їсти приносила, коли вона не проти була. А так казала, що у неї їжі вистачає – носять безхатьки, які стояли поруч із нею. Вони їй допомагали: візок сюди привозять і звідси вивозять, бо вона не в змозі сама це робити, вона не ходить, бо обидві ноги хворі. Вона сидить боса і просто кутає їх у ганчірки. Вона навіть взутися не може. І нікуди вона не хоче, ні в будинок престарілих, ні до лікарні. Сказала, що нікуди не піде, вона тут звикла у холоді сидіти. Сказала, що їй тут нормально», – розповідає чернігівка Юлія Вінник.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У ЧЕРНІГОВІ ПОЧАЛИ ПРАЦЮВАТИ ПУНКТИ ОБІГРІВУ

Виходити з намету Людмила відмовляється, каже, що не може цього зробити через виразки на ногах. Втім, поїхати до лікарні чи центру для безхатьків жінка не хоче.

«До якої лікарні оформитися? Що я там буду робити? Сидіти, дивитися на когось. Ноги мені вже шість років лікують. Воно не лікується, ви розумієте? Я його просто підліковую. Я лікуюся, ходжу до храму, п’ю медикаменти, перев’язки роблю. Я роблю все можливе для того, щоб стати на ноги», – розповідає безпритульна.

Людмила вже декілька разів була в центрах для безпритульних, у Чернігові та Левоньках, але сама звідти йшла. Повертатися не погоджується, говорить директор Чернігівського центру соціальної адаптації бездомних і безпритульних Микола Романов.

«Їй хочеться сидіти у візочку і просити милостиню. Це така особлива каста людей, цікава. Можливості на сьогодні у неї є будь-які. Щоб не замерзнути, можна піти до лікарні, викликати «швидку», вони знають, де розташовані ми, проблем немає ніяких».

Соціальний працівник Чернігівського центру соціальної адаптації бездомних і безпритульних Андрій Кошарний каже, з такими людьми примусово нічого не можуть зробити. Поліцію викликати немає сенсу, адже правопорушення нема. Говорить, «швидка» їхати відмовляється, бо не бачить гострих ознак для госпіталізації.

«Це питання потрібно вирішувати на більш системному рівні, чи то зі "швидкою", правоохоронними органами».

Повертатися на батьківщину жінка не збирається, каже Юлія Вінник.

«Будинок у селі в неї був, вона його віддала сусідам. А в гуртожиток, де була десь у неї кімната, – як вона тепер поїде, якщо не ходить. Вона навіть туди не доїде».

Єдине, на що погоджується, – щоб їй на зиму винайняли кімнату в гуртожитку.

Фото — Суспільне.