Вони йшли "брати" Київ, але застрягли в болотах. Полонені розвідники російської армії розповіли під час брифінгу, як їх відправили на війну в Україну та як вони потрапили у полон.

Брифінг відбувся в пресцентрі Інтерфакс-Україна 9 березня. Головним спікером став Сергій Галкін з Самарської області. Він розповів, що служить в 15-й мотострілковій бригаді. 1 лютого повним складом бригада повантажила техніку й особистий склад та виїхала в Брянську область.

«Стояли в Брянських лісах, там було наметове містечко. Там же, як потім виявилось, стояли ще інші бригади: 30-та окрема мотострілкова бригада і 21-ша мотострілкова бригада, також там перебувала 385-та артилерійська і 92-га бригада, яка мала на озброєнні «Іскандери», – повідомив він.

Згодом російські військові зробили марш в Курську область. 23 лютого всьому особовому складу командування довело наказ Путіна про наступ на Україну, захоплення Києва та начебто захист населення від фашизму і тиранії.

«У нас забрали телефони, документи. Сказали, щоб ніхто не міг нікуди нічого повідомити. Старшина роти приніс ящики, все упакували в пакети й склали в ящики. Потім нам дали команду виїхати на трасу, щоб не зав’язли в багнюці. Близько 23-ї години командир роти роздав нам червоні пов’язки, промедол, жгут та індивідуальний перев’язочний пакет. О 4-й ранку нас підняли. Деякі підрозділи вже поїхали вперед. Близько 15-ї години ми стали на дозаправку в районі Тьоткіно.

Під'їхали 21-ша та 30-та мотострілкові бригади, які мали важке озброєння. Першою пішла 21-ша бригада, далі 30-та – вони мали прочистити дорогу. Згодом 15-та бригада почала марш. Перевозили тралами ЗРК «Бук», важкі вогнеметні системи. Ми побачили, що прикордонний пост розбитий, вбиті українські військові, валялись українські прапори. Тоді зрозуміли, що ми вже на території України», – повідомив військовий.

Він також підтвердив обстріл Чернігівської області «Іскандерами» і тяжкою артилерією. Один з тралів, який віз озброєння, зламався, тож командир роти сказав його охороняти. Потім вони почули, що 15-та бригада зав’язла в болотах, їх обстріляли й повністю розбили.

«Тоді командир взводу вирішив відступати. Під час відступу машини зав’язли у болотах і їх вирішили спалити. Бродили чотири дні лісами. На четвертий день військові зайшли в село і здалися місцевим, бо в українців було багато зброї», – каже Галкін.

Усі солдати армії окупанта переконували: щиро каються у тому, що прийшли зі зброєю в чужу державу.

«Це жахливо, на те, щоб виправити, підуть десятиліття чи й століття. Я готовий провалитися крізь землю», – переконував полонений.

А на питання журналістів про те, що вони відчували, коли вбивали невинних дітей, всі військові опустили голови і не вимовили й слова.

Згодом один з полонених звернувся до Путіна: «Довго це ховати і замовчувати не вдасться. Колись-таки повернуться наші хлопці й розкажуть правду».