Щорічно 26 листопада православна церква згадує святителя Іоанна Златоуста - архієпископа Константинопольського, який жив у 4-5 століттях.

Він був одним із трьох Вселенських святителів і вчителів нарівні зі святими Василем Великим і Григорієм Богословом. Про головні заборони цього свята читайте в нашій статті.

Іоанн народився в Антіохії в сім'ї чиновника, тому він отримав прекрасну освіту. Юнак почав рано вивчати Святе Писання і прийняв християнську віру, а потім і чернецтво.

Незабаром Іоанну запропонували місце єпископа, але він ухилився від сану та прийняв рішення оселитися в пустелі. В цей час він написав "Шість слів про священство", "Порівняння влади багатства і переваг царських з істинним і християнською любомудрістю чернечого життя" та інші важливі праці.

Через деякий час він повернувся в рідні краї, де створив нові богословські твори: "Про провидіння", "Книги про незайманість", "До молодої вдови". Через пару років Іоанна висвятили в пресвітера і довірили йому обов'язок нести Слово Боже віруючим людям.

Він був одним з кращих проповідників і отримав від пастви прізвисько Златоуст. Протягом двадцяти років, двічі на тиждень святитель Іоанн проповідував у храмі. В цей же час він написав тлумачення на багато книг Священного Писання, а також безліч бесід, повчань, похвал святих.

У 397 році святий став патріархом Константинополя і почав активно займатися духовним вдосконаленням священства.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ДЕНЬ ІОАННА МИЛОСТИВОГО: МАТЕРІ ПРОСЯТЬ ЛАСКАВОЇ ДОЛІ СВОЇМ ДІТЯМ

Головні заборони та традиції свята

26 листопада прийнято молитися Іоанну Златоусту про суд над хабарниками і шахраями. Люди вірили, що правильна молитва, промовлена рано вранці, виведе на чисту воду будь-який обман і захистить людину від усього злого. При цьому не можна було проклинати шахраїв, щоб не прогнівити Бога.

Крім того, в цей день одна із заборон свідчила: "не можна лаятися на Івана, інакше Бог ніколи молитов не почує".

У народі про свято говорили: "Скликає зима на Івана Златоустого свою свиту — хуртовини та завірюхи — і дає їм наказ відлиги вгамувати". З цього періоду морози ставали набагато суворіші, все живе завмирало, рослини засипали, а звірі ховалися в нори. "На Златоуста все поле пусте", — відзначали наші предки.

Зі Златоуста на Київській Русі починалася пельменна пора. Господині починали робити вареники, які завдяки морозу можна було зберігати на вулиці. Начинки були різними, як м'ясними, так і овочевими. Вся родина збиралася за ліпленням делікатесу. Потім їх зсипали в мішки, в яких зберігали.

Варто згадати, що в часи Київської Русі люди вважали, що мороз – це зле божество, якого звуть Зюзя. У народі його уявляли зморщеним старим величезного росту з довгою білою бородою. До чого доторкнеться він своїм посохом – те вмить на борульку перетвориться.
 

На Івана Златоуста селяни просили Зюзю, щоб він сильно не бушував, не морозив землю і дав людям відпочити від повсякденних турбот і насолодитися зимовими затишними вечорами.

За матеріалами Знай.ua.