У селі Вовчок Козелецького району під фундаментом хати знайшли останки людей.

Це обійстя покійної Тетяни Ткаченко. Його купила під дачу Людмила Гавришенко. Людмила Петрівна немісцева. Для ремонту найняла робітників. Їм і попалася страшна знахідка.

«З Сашею (колегою 39-річним Олександром Федоруком) копали під насосну станцію яму під фундаментом дому.  Луганчанин, на Чернігівщині з початку війни. — На глибині метр 60 - метр 65 череп знайшли невеличкий. Потім пішли кості, потім іще один череп. Потім іще. Лежали головою до фундаменту, ногами до кукурудзи. Навскіс. Усі три тіла. Тіла — тільки голови і ноги. Серединної часті не було. Не було хребтів, реберних костей. Тобто лежало три черепи і шість ніг. Серед черепів один взагалі маленький, дитячий. Більший, менший і менший. Два підліткові, найвірогідніше», - розказує 50-річний Володимир Купріянов.

«Три пари ніг, а може, рук, бо кості тоненькі такі. Стегнових кісток нема. Принаймні не було там, де ми знайшли черепи. Тазостегновий суглоб теж зберігся б, якби був. Він же міцніший за череп», - додає Олександр Федорук (родом із Західної України).

Робітники повідомили господині. Подзвонили в поліцію.

«Слідча група, криміналісти приїхали, Подивилися. Сказали, що поховання кримінальне, бо розчленовані тіла. Люди загинули насильницькою смертю. Але воно минулого століття. 30-40-і роки приблизно. Припустили, якщо серединних кісток нема, черепи скинуті і ноги скинуті, то це голодоморні кості»,— продовжує Володимир Купріянов.

Як повідомили робітники, які виявили знахідку, що кості на експертизу не брали. Поліція та експерти приблизно годину оглядали їх та сказали, що не будуть вилучати, бо з минулого століття. Нема складу злочину, бо злочинці мертві. Порадили закопати.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: НА БОБРОВИЦІ ЗНАЙШЛИ ТРУП

Як сказали чоловіки, вони акуратненько усі кістки зібрали у мішок та винесли.

«Кості загиблих у погребі лежать досі (розмовляли з журналістами 19 липня, а знайшли останки 2 тижні тому). Усі в одному місці», — Володимир Володимирович виносить з погреба мішок з-під цементу з кістками.

Найменший дитячий череп. Зберігся наполовину.

Череп величиною з два кулаки. Коричневато-піщаного кольору.

«Кістки усі укупі лежали. Є гомілка ноги. Відпиляна чи відгризена. Ось це череп підлітка. Троє дітей різного віку. Може, уся сім’я. Зуби цілі на щелепах. Якщо старі люди, щелепи без зубів. піднімає кістку. Батюшка сказав, що на кладовищі не можна ховати. Що ми не знаємо походження, не знаємо, що і як. Порадив закопати збоку кладовища. Я приїхав працювати, а не копати. Та й... За кладовищем десь, в якійсь ямі скинути? Не по-людськи це, не правильно», - розповідає Володимир Володимирович.

Про знахідку повідомили в Український інститут національної пам’яті.

«За кладовищем їх закопай». Це для нього стрес був, — ділиться Антоніна Агєєва, луганчанка, живе у селі Халявин під Черніговом. Їй дзвонив порадитися Володимир Купріянов. — Каже, не уявляю, як це я потихеньку піду закопувати. («Я пропонував поховати за кладовищем спочатку, — сказав «Віснику» отець Роман, настоятель храму Різдва Богородиці Російської православної церкви у Вовчку. — Але потім Господь підказав мені, і я сказав поховати у кутку кладовища. Запечатати мішок чи домовину і погукати, щоб я здійснив обряд.) Я зателефонувала до Інституту національної пам’яті, — продовжує Антоніна Агєєва, — і просила, щоб ці останки забрали. І по-людськи поховали.

1. «Будь-який голод супроводжується канібалізмом»

 «Фактів канібалізму було багато. На Чернігівщині у тому числі. І в 1933-ому, і в 1934-ому. Факти людожерства зафіксовані у таємних зведеннях ДПУ (рос. ГПУ, держполітуправління, спецслужба). У спогадах тих, хто вижив. Будь-який голод супроводжується канібалізмом. Тобто поїданням людьми людей. Коли люди божеволіють від голоду, творитися може що завгодно.

Щоб дослідити кістки, знайдені у Вовчку, має бути ініціатива громади на експертизу. Експертиза складна, платна. Роблять її у Києві. Крім експертизи, треба піднімати архіви. Потім перепоховати останки», - говорить співробітник Українського інституту національної пам’яті по Чернігівській області Сергій Горобець.

2. Якщо не голодоморні кості, то які? І куди ділися серединні кістки?

«А може... Як народиться дитинка, і вона не хрещена, її ховали вдома, біля хати. Чи під яблунею, чи в садочку. Може, це кості з кладовища. Волосна управа була поряд із двором Тетяни Іванівни (Ткаченко) і, кажуть, кладовище. Колонки пробивали у 1988 році. По плану, поряд із тим двором. І наткнулися на кості. Зупинили роботу, перенесли місце свердловини», - староста Вовчка Валентина Лось.

найстарша жителька села Вовчок Єфросинія Лось, 97 років, зазначає, що кладовища не було біля управи. Можливо були могили вищих людей, начальства (село було центром Вовчківської волості Остерського повіту).

 «Можна припустити, що це кістки часів Другої світової війни. Може, часів колективізації, громадянської війни. Поховання біля хати. Всю сім’ю могли знищити. Але хто, як — уже нічого не дізнаєшся. Може, часів Голодомору. Але масового мору від голоду у Кіптях і навколишніх селах не було. Вода, риба, ліси. Люди виживали», - розповідає Володимир Кучма голова Кіптівської об’єднаної територіальної громади, до якої входить Вовчківський старостат.

За матеріалами тижневик «Вісник Ч» №31 (1733), 1 серпня 2019 року, Gorod.cn.ua