Прекрасна садиба древнього українського роду Галаганів в оточенні розкішного англійського ландшафтного парку з озерами і скульптурами – пам’ятка садово-паркового мистецтва ХІХ століття.

Родове гніздо відомого козацько-старшинського роду Галаганів збереглося до нашого часу в чудовому стані і є найбільш характерним прикладом палацово-маєткової архітектури Лівобережної України кінця ХVIIІ – початку ХІХ століття.

Знаходиться ця перлина архітектури в мальовничому селищі Сокиринці Срібнянського району на Чернігівщині.

Палац у Сокиринцях був зведений у 1823-1829 роках за наказом прилуцького полковника Павла Григоровича Галагана, що походив із древнього козацько-старшинського, а згодом і дворянського роду.

Розробкою архітектурного палацового комплексу займався відомий український архітектор Павло Андрійович  Дубровський.

Величний мурований палац в стилі ампір на 60 кімнат слугував як розважальна резиденція родини Галаганів. Пишно вбраний і художньо оформлений комплекс був одним з найбагатших та найкрасивіших маєтків свого часу. До палацо-паркового комплексу, окрім палацу, належали також дзвінниця, дві церкви, службові флігелі, числені господарські споруди і стайні, оранжерея з теплицями.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: КУДИ ВИРВАТИСЬ З ЧЕРНІГОВА НА ВИХІДНІ: РОМАНТИЧНА КАЧАНІВКА

Довкола палацу був створений Сокиринський парк в англійському стилі, нині це пам’ятка садово-паркового мистецтва державного значення.

Ландшафтним проектом парку займався учений-садівник з Саксонії І. Є. Бістерфельд, якого Павло Галаган переманив від свого родича графа Милорадовича з Лохвицького повіту. Саме в селі Вороньки, у графському маєтку Милорадовичів, Бістерфельд розвів дивовижної краси сад, і коли Павло Галаган побачив той сад, то зрозумів який саме парк він хоче створити у Сокиринцях. З 1923 року Бістерфельд уже порядкував у маєтку Галагана. А розмахнутися садівнику було де – старий парк з дубами-велетнями по 300 й більше років та ще 600 десятин незайманого лісу понад річечкою Уткою і далі на південь, аж до самого роменського шляху.

Бістерфельд розбив парк площею 40 га, що постійно змінювався під впливом природних змін. Але у 1826 році садівник помер і роботу Бістерфельда продовжували садівники Редель, потім Христіані. Фактично будівництво парку розтяглося на ціле століття, тобто на весь час, поки садиба мала справжніх господарів. Останніми садівниками були чех Янічек і німець Пфейффер і чудовий майстер своєї справи, місцевий талановитий садівник Юхим Гапон.

Нині до паркової рослинності входить понад 40 порід дерев. Родзинкою парку є Шевченківський явір – найстаріше дерево садового комплексу. Ландшафт Сокиринського парку доповнює збережена оригінальна ротонда, колодязь, містки та інші різноманітні скульптури. Загальну пейзажну композицію парку доповнює мальовничий ставок, що знаходиться в течії річки Утки. Одним з найкрасивіших місць парку є поляна з крутими схилами під назвою «Свята долина». Ще однією особливістю Сокиринського парку є Шевченківський явір – найстаріше дерево парку. Вважається, що саме під цим явором були написані знамениті слова Шевченка «Тече вода з-під явора, яром на долину…»

Палац Галаганів, часто називають «українським Парнасом», адже тут частими гостями були видатні діячі культури та мистецтва – Тарас Шевченко, Лев Жемчужников, Микола Лисенко, Остап Вересай та інші. При садибі діяв кріпацький хор та театр. Сьогодні ж палац Галаганів вабить мандрівників своєю неповторною архітектурою та ландшафтними витворами навколо себе.

Зараз у Палаці Галаганів знаходиться Сокиринський професійний аграрний ліцей, ніби іншого місця по всій Чернігівщині не знайшлось. Якось дивно і недоречно, що в українських історичних пам’ятках і унікальних архітектурних комплексах знаходяться навчальні заклади. Чомусь у Версалі чи Луврі не створили ні коледжів, ні ліцеїв, ці розкішні палаци стали всесвітнім культурно-історичним надбанням і туристичними мекками.

Джерело – Відкривай Україну