Чернігів здавна повнився усілякого роду військовими.

У часи ранньомодерні тут розташовувалася залога, що обслуговувала Чернігівську фортецю.

Були в тій фортеці і московські стрільці свого часу і коронне польське військо. Згодом, у кінці XVIII століття, фортеця втратила сенс, але і в ближчому до нас ХІХ столітті вояк у місті вистачало.

Добрі три чверті того століття військо було розпорошене по квартирах, поки не прийшла пора олександрівських реформ; змінилися й виклики часу – на перший план вийшли компактність та мобільність.

Відтак знадобився новий тип устаткування військового побуту – військові містечка.

«Військове містечко» для нашого міста – надто гучна назва: насправді особового складу ніколи не було аж надто багато, мабуть, тому й до сьогодні та місцинка зветься запросто – «ділянка». Староказарменна ділянка. З тих архаїчних вже нині часів, коли тут зароджувалося військове життя, до нас дійшла й вулиця Стрілецька.
 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ЧЕРНІГІВ, ЩО НЕ ЗБЕРІГСЯ: ВУЛИЦІ МІСТА

Так вже воно склалося, що Чернігову щастило саме на стрілецькі зєднання: у 1870-х в місті квартирував штаб і стрілецька рота 19-го піхотного Костромського полку, змінені згодом аналогічними підрозділами 18-го піхотного Вологодського полку, щоправда, з часом у місто підтягнулися й батальйони «вологодців». Саме з Вологодським і пов'язане виникнення казарм і отієї, всім відомої, ділянки.

Поволі, починаючи від казарм для нижніх чинів, полкове відомство звело достатню інфраструктуру, а у липні 1892 року навіть був освячений гарнізонний храм Різдва Іоанна Богослова з дзвіницею, прибудований до полкового манежу. У святкові дні ворота, що розділяли церкву та манеж, розчиняли настіж, таким чином створюючи величезний молільний простір, де могло вільно стояти до 1500 душ.

Обидва ці полки належали до 5-ї піхотної дивізії, та 1896 року 5-ту дивізію змінила 42-га, а до міста прибув 168-й піхотний Острозький резервний полк під командуванням Г. Дроздовського, перетворений в швидкому часі на 167-й, без приставки «резервний».
 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ЧЕРНІГІВЦІ ПРОСЯТЬ ЗБЕРЕГТИ ІСТОРИЧНІ БУДІВЛІ НА ТЕРИТОРІЇ КОЛИШНЬОГО ЛЬОТНОГО УЧИЛИЩА

Нарешті, остання ротація 1910 року, коли до міста, на зміну попередньому, прибув новий піхотний полк — 176-й Переволоченський, 44-ї дивізії, на чолі зі своїм командиром С. Гавриловим — одразу ж внесла у життя військового містечка дві новації: освячення храму на честь Святого Великомученика Георгія Змієборця та початок будівництва споруд, добре знаних не одному поколінню містян – Будинків офіцерського складу, більш відомих за російською абревіатурою ДОСи.

Ось так протікало народження військового містечка, в спадок від якого нам лишився пласт історичної та культурної спадщини, створений працею військовиків чотирьох десятиліть імперського періоду та збережений дбайливими руками майбутніх льотчиків і космонавтів…
 

За матеріалами соцспільноти «Цікавий Чернігів»

Автор - Анатолій Новак