Тричі рекордсмен України з марафонської дистанції інвалідів-візочників, голова шосткінського фізкультурно-спортивного клубу «Інваспорт», України та просто людина із завидною силою волі Дмитро Васильцов побував цими вихідними у Чернігові.

Наше місто стало однією з «прохідних» точок супер-марафону «За мир і дружбу»довжиною в 550 кілометрів, у який Дмитро вирушив 31 липня.

А також місцем перепочинку після подолання майже половини наміченої дистанції, а саме – 250 кілометрів.

Спортсмен та його супроводжуючий Андрій зупинились в готелі «Профспілковий», на подвір’ї якого Дмитро і розповів журналісту Високого Валу про підготовку до марафону, його мету, а також про важливість знайти в собі сили не здаватись.

Раніше спортсмен встановив три рекорди з марафонської дистанції протягом одного року. Він пройшов 4, 5 а після і 10 марафонів за один сезон (це приблизно 4 місяці – від весни до осені – прим. ред..) на звичайному кімнатному візку.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:«Буревісник» - останній шанс чернігівського волейболу

Тож теперішній марафон для Дмитра в чомусь новаторський. Раніше він ніколи не долав таких великих дистанцій. До того ж, цього разу він вперше пересів з кімнатного інвалідного візка на спеціальний вдвічі швидший «хенд-байк».

- Дмитре, розкажіть – як виникла ідея цього марафону і якою є його мета? Ви плануєте встановити новий рекорд?

- Марафон приурочений до п’ятиріччя міжнародної співпраці нашої організації з громадським об’єднанням «Могилевська організація реабілітації та спорту інвалідів–візочників». Ми вже протягом п’яти років співпрацюємо. Вони їздять до нас на наші заходи, ми їздимо до них і таким чином ми розвиваємо міжнародний Інваспорт. Про рекорд мова не йде, це просто такий собі пробіг – за мир, за дружбу, за здоровий образ життя.

- Задуману в рамках марафону відстань ви зазвичай долаєте самі чи з однодумцями? Можливо, хтось з них планує до вас приєднатись і цього разу?

- Взагалі я пробіг вже 25 марафонів. Спочатку на кімнатній колясці, а тепер на хенд-байку для дальніх дистанцій. Їду один, тому що я сам за себе відповідаю. А саме – за стан здоров’я. Адже жарко весь день, дорогу на сонці треба витримати. Я просто багато тренуюсь – 5-6 днів разів в тиждень. Тому це велика праця. Люди не дуже хочуть приєднуватись.

- Ви подолали вже майже половину запланованої дистанції. Як почуваєте себе на даний момент? Чи легко далась така відстань?

- Стан та настрій гарні. Ми планували свій маршрут взагалі з Шостки до Батурина. Приїхали в Батурин, подумали – чого час дарма витрачати. Поїхали і доїхали до Вертіївки. В перший день в нас вийшло 150 км. Тобто за день подолали дистанцію, яку планували подолати за два. А в перший день завжди легше. Набрався вдома сил, відпочив перед марафоном. А потім з кожним днем все складніше.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Обласна рада товариства «Динамо» обрала нового голову

- Ви сказали, що «пробігти» таку відстань на візку під сонцем нелегко. Як зазвичай рятуєтесь від спеки?

- Водичку п’ю (посміхається). А ще шолом, кепочку вдягаю. Насправді в мене специфічний підхід. Починається травень – і з травня починаю тренуватись звикати до спеки. До цього просто потрібно звикнути. Алене до фанатизму. Та і засмагнути можна – сумістити приємне з корисним.

Про свої досягнення та вражаючу силу волі спортсмен переповідає скромно.  До пережитої травми ставиться по-філософські.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Чернігові відбувся «Баскетбольний Марафон-2015»

«Отримала людина травму – треба просто якось психологічно це перебороти і зрозуміти, що життя вже того не повернеш, яке було. Треба жити тим, що є зараз. Я от потрапив в ДТП, зламав хребет.  Сів на візочок.  Протягом двох років провалявся по лікарнях, потім вже налаштувався відповідно», - розповідає свою історію Дмитро.

«А є люди, які постійно вдома сидять, - продовжує він, - В нас були візочники, які по 10 років сиділи вдома. Яких я просто повитягував на вулицю. На своєму прикладі показував, приїздив. Виходив з кожним - один раз, другий. Щоб він сам побачив, що на нього пальцем ніхто не тикає. А потім дивишся – о, вже людина сама виїхала на вулицю, з кимось по місту гуляє. Це вже дуже добре!»

- Раніше ви їздили на аналогічні марафони до Росії. Чи вплинули теперішні політичні відносини між нашими країнами на ваші подорожі до «Західного сусіда» та на спілкування з місцевими спортсменами?

- Того року я ще їздив, а цього ще не встиг. Я бував у Санкт-Петербурзі, Корольові, Твері. Це все ніяк не вплинуло на мої поїздки туди. Адже спорт за межами політики. Так і повинно бути. А з колегами ми завжди листуємось, спілкуємось. Спортсмени завжди разом, переплітаються на усіх змаганнях. Незалежно від того, Росія це, Польща чи якась інша країна. З перетином кордону Україна-Росія теж проблем не було.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Чернігові встановили силовий рекорд світу

Читачам Високого Валу та й взагалі усім чернігівцям Дмитро Васильцов порадив ставити собі конкретні цілі та остерігатись «диванних» лінощів.

«Просто в житті потрібно ставити собі якісь цілі. Поступово наближатись до них. І все буде прекрасно. Головне – не піддаватись лінощам. Завжди хочеться полежати на дивані і подивитись телевізор. Але якщо даси маленьку слабиночку – не встигнеш очухатись, як вона тебе з’їсть. Не обов’язково ходити в спортзал, але спортом займатись треба.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чернігівка Олена Костевич стала чемпіонкою Європи у стрільбі зі спортивного пістолета

Навіть зранку встати, п’ять разів присісти, руками помахати. Зробиш елементарну зарядку, і бадьорість гарантована. Адже в здоровому тілі -  здоровий дух!»

P.S. Дмитро просив обов’язково зазначити у статті, що під час марафону їх з Андрієм люб’язно супроводжували співробітники місцевих підрозділів ДАІ. Вони патрулювали «кортеж» марафонця, що складався з безпосередньо його хенд-байку та машини супроводжуючого, протягом проходження усієї дистанції.