Устина Сергіївна Подолянко з села Данине, що на Ніжинщині, 10 жовтня відсвяткувала сторічний ювілей.

Їй, як всім її одноліткам, випало не просто нелегке життя, а сповнене воєн, випробувань, голоду, страждань, втрат і відчаю, повідомляє Нежатин.

Якось Устя сиділа на досвітках зі своїми подружками за вишиванням. У хату зайшов статний і неймовірно мужній чоловік із дворічною дівчинкою на руках.

Данинський Іван-вдівець був кадровим військовим, тож виправка й поведінка вражали.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Сто п'ять років з оптимізмом у душі

Хіба думала молода дівка, яка боялася навіть очі підняти на такого дорослого чоловіка, що на пропозицію батька: «Обирай собі маму», малеча пригорнеться саме до неї. Отак юнка одразу стала і дружиною, і мамою. Потім вона народила Івану двох синів і донечку, але хлопчики померли.

Велика Вітчизняна війна вирвала офіцера з родини, та так і не повернула. Він лише двічі приїздив на кілька годин додому. Один раз, коли хрестили новонародженого синочка, і ще раз – побачити сім’ю. У 43-му прийшло повідомлення про те, що їхній батько пропав безвісти.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Пенсіонери житимуть по-новому - депутати внесли зміни в пенсійне законодавство

Залишившись з двома дочками на руках — старшою, чоловіковою Галинкою і меншою, їхньою спільною Тетянкою, молода вдова, яка навіть у школу ніколи не ходила, почала сама спинатися на ноги й дітей зводити. Неосвіченій Устині колгосп все життя зав’язав у гордіїв вузол – робила все — й чоловічу, й жіночу роботу. А потім мчала додому – бо ж там на неї чекали власна господа й дівчатка.

Устина Сергіївна півтора роки тому зламала ногу й це вклало, вірніше всадило її на ліжко. До то, чим могла, допомагала дочці Тетяні, яка живе поруч з мамою. Тетяна Іванівна повторила материнську долю – рано стала вдовою. Але дітей не просто вивчила, а, як кажуть у селі, — у великі люди вивела. Її донька – доктор філологічних наук, мешкає в Чернігові. А син – підполковник міліції, працює в сусідній Носівці начальником райвідділу. Ще одна донечка, Раїса, живе в Ніжині, працювала бухгалтером.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 92-річний капітан Гвардії позицій не здає

Найбільшим багатством бабусі Устини є шестеро внуків, десятеро правнуків і шестеро праправнуків. Звісно, старенька вже не згадає всіх імен, бо роки, які склалися в ціле століття, беруть своє. Але коли до ювілярки завітали гості – начальник управління соціального захисту населення райдержадміністрації Олександр Шевчун та сільський голова Ганна Оксенич, Устина Сергіївна, сиділа, мов та квітка, на своєму ліжку – чистенька, охайненька, у новенькій хустині, обкладена збитими подушками – все вказувало – про літню жінку тут дбають.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Кому і на скільки в області підвищили пенсію. ГРАФІК фінансового «покращення»

А потім, коли перша сором’язливість від присутності сторонніх людей минула, сторічна бабуся заспівала. Й не просто щось там замугикала – ні, заспівала «Ой, мамо, ой, нене!..», а потім про вродливого козака, що несподівано завітав у хату, про дівочу косу. Вразили й ще міцненький голос, і знання слів, і намагання виводити високі ноти.

Якби не зламана нога, ми б її ще не спинили, — говорить про матір донька, якій, звісно, нелегко ведеться біля лежачої матері. Але і діти, й внуки люблять свою старійшину роду, турбуються про неї і роблять все, аби бабусенька у любові й теплі доживала віку. Що вкотре доводить — любов не лише надихає, а й віку додає, головне – щоб вона була щирою.