Важко визначити, де зароджується слово – у словах чи у предметах, – проте коли слова роз’їдає іржа та їхній смисл стає приблизним, наші вчинки також втрачають сенс

О. Пас

Дуже не хочеться, щоб іржа роз’їдала слова, і їхнє значення ставало приблизним, адже це вже пахне словоблудством… Тим паче, якщо значення слів на пряму залежить від написання.

Наш експерт – філолог Ірина Кокоть сьогодні пропонує розглянути написання прислівників і співзвучних  відмінюваних слів з прийменниками.

Прислівники, утворені злиттям прийменників з іменниками, що пишуться разом (надворі, нагору, вдень, напам’ять, назустріч), треба відрізняти від однозвучних сполучень прийменників з іменниками, які пишуться окремо (на дворі, на гору, в день, на пам’ять, на зустріч).

 Іменник завжди називає якийсь конкретний предмет, а прислівник вказує на місце, напрямок,  час: нагорі— на горі, удень — у день, надворі — на дворі, укінці — у кінці, назустріч — на зустріч. 

 Наприклад: Зверху цього не видно — З верху гори видно далеко. Знаю правило напам’ять —  Якщо на пам’ять не покладаєшся, запиши.

 Окремо пишуться ті прислівники, де іменник зберігає своє значення: до речі, на жаль, до вподоби,  без упину.

Найчастіше вживаються в них такі прийменники:

без — без пуття, без угаву, без упину, але безвісти, безперестанку;

в (у) — в міру, в ногу, уві сні, у вічі, але впам’ятку, вгору;

з — з розгону, з переляку, з радості, але зсередини, зверху;

на — на жаль, на щастя, на добраніч, але нарозхват, нанівець;

під — під силу, під вечір, під кінець;

по — по суті, по щирості, по честі, але повік, поночі.

Разом пишуться:

- Прислівники, утворені від короткої форми прикметника: допізна, замолоду, згарячу, зліва, помалу, сповна.

- Прислівники, утворені сполученням прийменника, крім по, з числівником: учетверо, натроє, вперше, спершу.

- Першою частиною яких є частки: де-, що-, аби-, ані-, чи-, як-, не-, ні-, що стають префіксами: щотижня, абикуди, аніскільки, чимало, несхитно, нізвідки.

Запам’ятайте! У постпозиції частка що пишеться окремо від слова, з яким уживається: дарма що, хіба що, тільки що, поки що.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Український лікбез. Урок № 8: «відпочиваючі» чи «відпочивальники»?

- Прислівники, утворені злиттям з іменником, який уже не вживається: навпростець, восени, дощенту.

- Прислівники, утворені від кількох основ: мимоволі, привселюдно, стрімголов, чимдуж, нашвидкуруч (на швидку руку).

- Прислівники, утворені сполученням прийменника із займенником: нащо, почому, внічию, втім, але за віщо.

Через дефіс пишуться:

- Прислівники, в яких повторюються основи: видимо-невидимо, ледве-ледве, близько-близько, сполучення синонімів чи антонімів: без кінця-краю, видимо-невидимо, більш-менш, часто-густо, тяжко-важко.

- Прислівники, утворені від прикметників і займенників із префіксом по- і суфіксами -ому (-єму), -и: по-українському, по-українськи, по-батьківському, по-нашому, по-твоєму, по-братерськи, по-літньому, по-доброму та від порядкового числівника на -е: по-перше, по-десяте, по-четверте.

- Складні прислівники з частками -будь, -небудь, казна-, хтозна-, -то: будь-хто, де-небудь, казна-коли, будь-де, де-небудь, так-то, казна-коли.

- Складні прислівники, утворені з двох прислівників: десь-інде, вряди-годи.

Окремо пишуться: прислівникові сполучення, утворені з двох іменників, іноді розділених одним або двома прийменниками: кінець кінцем, одним одна, раз у раз, рік у рік, сам на сам, час від часу, день у день, рука в руку, раз від разу.

Через два дефіси пишуться прислівники: пліч-о-пліч, віч-на-віч, всього-на-всього, будь-що-будь, як-не-як, хоч-не-хоч, де-не-де, коли-не-коли, як-не-як.

Перша частина пишеться окремо, а дві наступні — через дефіс у прислівниках: не сьогодні-завтра, без кінця-краю, з діда-прадіда, з давніх-давен.

Китайська мудрість говорить, що немає людини, яка б не робила помилок, але той, хто виправляє свої помилки, – мудрець. Будьмо МУДРИМИ!

Нагадаємо, минулого разу ми розглядали святкову термінологію.