Іван Якуб —людина, широко відома в районі і як голова Чернігівської Асоціації фермерів та приватних землевласників, і як вже другого скликання депутат обласної ради, очільник в ній фракції «Батьківщина», і як засновник фермерського господарства «Соната».

Щоправда, після дев’ятирічного очолювання Чернігівської Асоціації фермерів Іван Миколайович прийняв рішення в наступному році скласти свої повноваження — каже, занадто багато часу відбирає громадська робота, занадто мало його залишається для роботи на землі —до того, чим живе й за що болить його душа найбільше.

Фермерське господарство «Соната» з’явилось у Великому Листвені у 2004 році. Нині воно обробляє тисячу гетарів землі, дає близько двадцяти робочих місць. Кілька років тому господарство орендувало землі й у Невклі, але потім від них відмовилось. Чому —Іван Миколайович пояснив так:

«Невкля —це моя мала батьківщина. Дуже мене непоїколо те, що на тамешні піщані землі ніяк не заходить інвестор. А це значить, що люди не могли здати в оренду свої паї. Тож ми окультурили порослі самосійкою території, розорали їх, засіяли. На готові поля було легше знайти інвестора, який нині успішно їх обробляє й люди отримують якусь копійчину від оренди. Я не планував там впроваджувати свою діяльність —це робилося виключно для того, щоб допомогти землякам вийти з непростої ситуації», - каже він.

ФГ «Соната» спеціалізується на вирорщуванні зернових та технічних культур. У минулих роках набивали руку, вивчали можливості сої— вона показала непоганий результат. Тож цьогоріч посіяли й цю культуру. Є надія на непоганий врожай. Вирощують у господарстві, й дуже успішно, озимий ячмінь, який раніше в нашій місцевості не сіяли через несприятливі погодні умови—клімат для нього був занадто холодний. Вродила озима пшениця —отримали понад 40 центнерів з гектара. Радує землеробів і цьогорічна закупівельна ціна, вона на 1,5 тисячі гривень за тонну вища, ніж минулого року. Але, зауважує Іван Миколайович, існує можливість, що цей фактор може спровокувати підвищення ціни на хліб, м’ясо, інші продукти.

Окрім традиційних землеробських занять, нещодавно у «Сонаті» почали експериментувати з іншими видами діяльності. Іван Якуб каже —щоб розвиватись, надавати більше робочих місць і працювати на перспективу, адже нині у всьому світі схиляються до здорового способу життя, а це неможливо при наднормовому споживанні продуктів, в яких холестерин «зашкалює». Є тенденція — значить, є попит. Отож, у господарстві почали активно освоювати для них нове й незвичне.

Перше, що вразило — равликова ферма.

«Цього літа я закупив для господарства равликів-малюків, — розповів він. —Нині вирощуємо маточне поголів’я. Якщо задумане вдасться — наступного року вже займатимемось цим в комерційних масштабах. Поки що це — спроба втілити в життя побачене, те, що зацікавило. Ми не залучали ніяких фахівців — все робили власними силами. Збудували власноруч дерев’яні естакади, встановили їх на чотирьох сотках. Насіяли трави перко — спеціальної, яку їдять равлики. Вона гарно росте. Тут равлики розкошуватимуть до осені. Потім на зимовий період їх закладають в спеціальну камеру, в якій витримується температурний режим і підтримується повітряний обмін. З березня цих молюсків годують морквою та гарбузами. І вони починають відкладати ікру. Якщо все піде добре, зі свого експерименту очікую отримати до тонни равликів», - розповідає він.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: НЕПОДАЛІК ВІД ЧЕРНІГОВА ВИРОЩУВАТИМУТЬ ЇСТІВНИХ РАВЛИКІВ

Почали в «Сонаті» розводити й свиней рідкісної породи «мангалиця». Цікаві ці хрюшки тим, що вони є кучерявими — немов із завивкою «хімія», модною в минулому столітті.

«Ця порода цікава тим, що їм не потрібне спеціальне приміщення для життя та зимівлі — достатньо легкого сарайчика, бо це тварини вільного вигулу, —розповів Іван Миколайович. — Мангалиці травоядні, ми для них рвемо траву, заготовляємо солому. Цікаво дивитися — кидаєш їм тюк соломи, а вони й давай його жувати. Посіяли для свиней кормовий буряк, годуємо й гарбузами, відходами зерна. Підгодовуємо комбікормом, який вже пробуємо виготовляти самостійно», - каже Іван Якуб.

Нині господарство закупило двадцять свиней і кабанчиків. Всі чистокровні, племінні. Іван Миколайович каже, що таке екзотичне свинарство давно його приваблювало, але все не вистачало часу, щоб зайнятись на прктиці. Жартує, що втіленню ідеї посприяв карантин — через обмеження з’явилось більше часу, вільного від поїздок.

«Мене захопило ще й те, що мангалиці мають так зване мармурове м’ясо. В ньому холестерину менше на 30 відсотків, ніж у м’ясі звичайних свиней. І, хоч поросят вони приводять менше — максимум п’ять-шість, але їхнє м’ясо й сало є надзвичайно смачним і цінним», - сказав фермер.

На цьому дива у «Сонаті» не скінчуються. Захопились тут ще одним видом діяльності — розвденням фазанів та цесарок.

Для маточного поголів’я фазанів Іван Миколайович цьогоріч завіз партію птахів аж із Франції. Вони успішно адаптувались й уже дали потомство, яке нині вирощують на невеличкій пташиній фермі. Про пташину ферму в промисловому порядку мова поки що не йде — тут, можна сказати, експериментують. І експериментують успішно. Пробують інкубаційно виводити кур-бройлерів та несушок. Вирощених бройлерів цьогоріч вже реалізовували, а несушок залишили — для продукції еко-яєць. Це теж можна сучасна тенденція, коли кури утримуються не в клітках, а на випасі.

Цікавим є й проєкт по вирощуванню в «Сонаті» декоративних рослин. Незабаром у грунт будуть висаджені привезені та адаптовані декоративні дерева й кущі. Вони ваблять своєю гаммою відтінків зеленого. Це геть не для комерційного проєкту — рослини використовуватимуться для власних потреб, для озеленення території.

На запитання, чи не планує він взагалі відійти від громадської та політичної діяльності, зважаючи на таку кількість нових започаткувань та ідей, Іван Миколайович відповідає:

«Міняти партію я не збираюсь. Балотуватися буду. Я вже два скликання є депутатом обласної ради. Тому добре знаю, як непросто вирішуються там ті чи інші питання. Проєкт з побудовою склозаводу в наших Ваганичах доводилось відвоювувати чи не зубами, як і інші питання. Є досвід, є бажання допомагати землякам відстоювати наші спільні інтереси. А бізнес — то справа сімейна. Я вважаю так: як що є бажання, певні знання й можливості, то треба бути на передовій. Щоб залишити слід на ось цій батьківській землі», -підсумував Іван Якуб.

Джерело – «Новини Городнянщини»