Розведення кормових равликів і вирощування грибів найближчим часом планують запустити в Іванівській об’єднаній територіальній громаді. Інвестор уже готує проектно-технічну документацію.

Це і нові робочі місця, і фінансовий стимул для громади.

Розведення равликів – новинка для Чернігівщини. Та й по всій країні таких ферм поки що дуже мало. Хоча на цьому можна добре заробити – це доводить досвід підприємця Дмитра Бутенка. Нині він мешкає в Києві, але дитинство провів на Чернігівщині.

«Завдяки чернігівським бабусі й дідусю я добре знайомий із роботою на землі, – розказує Дмитро журналістам. – Років 10 тому я побачив у супермаркеті упаковку заморожених виноградних равликів і подумав: «Чому б не спробувати вирощувати їх?». На Вінниччині купив закинутий маєток польського пана з двома ставками. Ідея виявилася дуже продуктивною: зараз у мене фірма «Екоравлик», до якої входять дві ферми з вирощування молюсків (другу я відкрив в Узині Київської області) та цех із їх переробки».

У Європі споживання м’яса равликів дуже поширене і постійно збільшується: воно дієтичне – нежирне, але при цьому поживне, містить велику кількість білку, а також незамінний для організму людини комплекс амінокислот. У равликах мало холестерину.

Коштують вони недешево: у мушлях із соусом – від 950 гривень, філе – від 1000 гривень за кілограм. Але найбільше цінується ікра равликів – 1850 гривень за 50 грамів.

У Європі ціни значно вищі: понад дві тисячі євро за кілограм (залежно від якості).

Із точки зору користі й поживної цінності, равликова ікра, мабуть, перевершує не тільки м’ясо равлика, але й низку загальновизнаних корисних продуктів. Це джерело вітаміну А, який підвищує імунітет, зміцнює судини, покращує зір. Велику цінність має вітамін D – помічник кальцію у зміцненні кісток. Цей продукт багатий на вітамін Е, який іще називають статевим гормоном, оскільки він нормалізує обмін речовин, омолоджує клітини. Також ікра містить вітаміни групи В, йод, фосфор, залізо та інші мінеральні речовини, необхідні для нормалізації кров’яного тиску й підвищення рівня гемоглобіну в крові.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У ЧЕРНІГОВІ ЗАКРИВАЮТЬ РИНОК «СТРІЛЕЦЬКИЙ»

Вирощування равликів – справа клопітка. Першу партію товарної продукції Дмитро отримав тільки через три роки. Два з них пішли на вирощування маточного поголів’я, ще рік – на те, щоб равлики доросли до потрібних розмірів.

Непроста й технологія їх приготування, адже процес розтягується на два тижні: перш ніж опинитися на столі, молюск повинен побути в ізоляторі й поголодувати – щоб очиститися. За допомогою спеціальних щипців равликів витягують із раковин, які потім стерилізуються і висушуються. Молюск має неїстівну частину – хвостову. Її видаляють, а цінне філе варять. У фарширувальному цеху працівниці поміщають у стерилізовані раковини варене м’ясо равликів, запечатують їх злегка розтопленим соусом (він готується на основі вершкового масла) і відправляють на заморозку. Споживачеві залишається розморозити готовий продукт. До равликів подають підсушений багет чи білий хліб і біле вино.

Оскільки в процесі переробки равликів багато ручної праці, подібні «равликові» ферми створюють робочі місця і дають можливість заробити навіть пенсіонерам.

Щодо вирощування молюсків, то кліматичні умови України для цього майже ідеальні. Від колишніх колгоспів і радгоспів залишилося досить багато земель, які поки не обробляються. Один із перспективних варіантів їх використання – почати розводити там равликів.