Спасо-Преображенський Новгород-Сіверський чоловічий монастир – один з перших в Київській Русі, історично оплот православного християнства, осередок освіти і культури.

Заснований на березі річки Десни в 1033-му році князем Мстиславом – сином Хрестителя Русі Володимира. У XII столітті на його території побудований Спаський храм. Ця обитель була свідком багатьох героїчних і трагічних подій. У 1183 році Новгородський князь Ігор захищав землю Руську від половців. У 1239 році монголо-татари захопили Новгород-Сіверський, спалили всі його храми і монастир. У 1356 році тут тимчасово господарювали литовські феодали.

У 1552 році цар Іван IV Грозний дав монастирю охоронну грамоту, яка підтверджувала його права на володіння земельними угіддями, селами. У 1602 році в Спасо-Преображенському монастирі переховувався Григорій Отреп’єв (Лжедмитрій I), який видавав себе за сина царя Івана IV. В кінці жовтня 1604 року у главі польського війська він увірвався на Чернігово-Сіверщину і в Спасо-Преображенський монастир. Поляки зруйнували обитель, спалили надбрамну дзвіницю.

За Деулінським перемир’ям в 1618 році Новгород-Сіверський відійшов під владу Польщі. У 1635 році Польський король Владислав IV видав Указ про передачу Спасо-Преображенського монастиря з усіма землями, лісами, луками, угіддями польським церковним діячам. На території обителі відкрили єзуїтський колегіум (бурсу).

У 1648 році за підтримки місцевого населення козаки на чолі з Богданом Хмельницьким вибили з монастиря католиків і звільнили місто Новгород-Сіверський від польського панування.

У 1657 році в Спасо-Преображенському монастирі перебувала Чернігівська кафедра, яку очолював архієпископ Лазар Баранович. Почалося духовне і культурне відродження всього народу, звільнення від засилля католицизму. При Лазарі Барановичі відкрилися перша на Лівобережній Україні друкарня, перший на Чернігівщині навчальний заклад підвищеного типу – «латинські школи», який потім став основою Чернігівського Колегіуму.

Після переїзду владики Лазаря Барановича в Чернігів настоятель Спасо-Преображенського монастиря архімандрит Михаїл Лежайський закінчив будівництво монастирських стін з оборонними спорудами-вежами, Петро-Павлівську церкву з трапезною, корпус з чернечими келіями.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: МУРОВАНИЙ СОБОР У НОВГОРОДІ-СІВЕРСЬКОМУ. ФОТО

З вересня 1699 року по лютий 1701 року настоятелем монастиря був архімандрит Димитрій (Туптало) (нині святий – святитель Димитрій, митрополит Ростовський), який прославився святістю життя і своїми літературними працями. У цьому монастирі він закінчив третій том «Четьї-Мінеї». Звідси пішов на архієрейську службу. У XIX столітті в монастирі діяло духовне училище. У 1890 році з ініціативи духовенства було створено Братство святого Димитрія Ростовського, основним завданням якого була просвітницька діяльність.

У 1929 році Спасо-Преображенський монастир був перетворений в історико-архітектурний заповідник. У роки Великої Вітчизняної війни був зруйнований. У цьому святому місці фашисти влаштували концтабір для військовополонених. Відступаючи, гітлерівці пристосували монастирську гору під опорний пункт оборони. Під час штурму міста артилерійський вогонь знищив майже всі будівлі. Особливо постраждали будинок настоятеля з прибудованою до нього Свято-Іллінської церквою. Вони були в руїнах.

У 1956 – 1985 роки на території монастиря діяв інтернат для хворих і людей похилого віку. У п’ятдесятих і дев’яностих роках монастирські будівлі намагалися відновити, але безрезультатно.

Останні результативні реставраційні роботи були пов’язані з підготовкою до святкування 900-річчя Новгород-Сіверського князівства.

У 1994 році з благословення митрополита Чернігівського і Ніжинського Антонія (Вакаріка) в обителі знову залунала молитва за весь Сіверський край, за Україну, за православний світ. З руїн піднявся і відродився Спасо-Преображенський чоловічий монастир.

На сьогоднішній день обитель приймає паломників, надає їм харчування та проживання, в монастирі працює швейна майстерня.

За матеріалами офіційного сайту Чернігівської та Новгород-Сіверської єпархії.